Все життя від спокуси за крок
Заявляю з позицій мужчини:
– Хто не любить чужих жінок
Той ворог своєї дружини.

***
Налюблені до знемоги,
Наколисані снами,
Сказали жіночі ноги:
– Тільки між нами!

***
Якщо подруга хтива
І ніжна до знемоги,
Її прерогатива –
Щоб наставляти роги.

***
Що таке сімейний підряд,
Знає кожен од віку, –
Коли вірна жона всім підряд
І навіть... свому чоловіку.

***
– Дякую! – Лежачи на боку,
Попадя сказала дяку
І зітхнула: – Прости мені, Боже,
Але мій так не може.

***
Сусіда спіткала хронічна недуга,
Лікується він у дружини друга.
А друг-здоровань вимагає в дружини,
Щоб сусід замінив у дивані пружини.

***
Сказала жінка чоловіку:
– Зроби із мене знов каліку –
Щоб я ізвечора до ранку
Стогнала в хаті: – Ой... І-іва-анку-у!..

***
Сусідка скаржиться сусіду,
Невинна, чиста, як мадонна:
– На інше місце переїду,
Як муж не вистрибне з балкона.

***
Бігає за дівчатами літній чоловік,
Незважаючи на пікантний вік,
А щоб справу узаконити до кінця
Домагається статусу біженця.

***
Молода красива секретарка
Вийшла заміж за багатого підстарка
І, поки він зверху директорує,
Молодичка ним знизу керує.

***
Від сміху лягали і гречка, й овес,
Реготали черешня і хата,
Коли сучці сказав старий пес:
– Ти якась сучкувата!

***
Гамуючи сором і такт,
В реальності та в напівсні
Вона вперто казала: "Так!"
Там, де мала б казати: "Ні!"

***
Порядком гуманітарної допомоги
Жінка чоловікові наставила роги,
А він в ім'я гармонії і краси
Сушить на них всіх коханок труси.

***
Дивне чуття і прегарне,
Що тримає всю землю ветху,
Любов – явище авторитарне,
Бо мусить хтось бути зверху.

***
Публічно кавалери-перестарки
Залицяються до секретарки.
Вона всім відмовляє. Але конкретно
Любить кожного. Тільки секретно.

***
У мого доброго друга
Об'явилась дружина друга...
Якби першу не кинув під осінь,
Певно, був би живий і досі.

***
У нашій демократичній оселі,
Де засідають зануди,
Радісне світло ллється від Нелі,
Бо сяють, як лампи, груди.

***
Кримська красуня Настя
Сказала, хіхікнувши здуру:
– Як мало треба для щастя! –
І за ліфчик сховала купюру.

***
Вчора була гола й боса,
Ходила простоволоса.
А вийшла заміж за боса –
І до ліжка припнула барбоса.

***
Дивний світ, невичерпний, нівроку,
Спільна школа світових чудес:
Менеджер виходить з того боку,
З нашого – виходить Менжерес.

***
Українські пострадянські бабусі
Наслухались радіо Бі-Бі-Сі –
І створили товариство могутнє:
"Бабусі – за дівоче майбутнє!"

***
Жінки притомлені, осінні,
Що в штольнях міста мало діють,
На лузі в запашному сіні
Так відчайдушно молодіють!

***
Відколи дружина каркає –
Бачте, не той чоловік! –
У поета гарна друкарка є,
Віддана справі навік.

***
– Коли ідеш до дівки,
В сім'ї відчувши крен,
Забудь, що ти член Спілки,
Тоді ти просто член...
Товариства любителів природи.

***
– Я завжди підмітити рад
І повідомить про це,
Що в жінки розкішний зад –
Справжнє її лице.

***
Серед ночі рідна дружина
Буває солодкою, як малина,
Коли ж з ночі чужа вирина,
То бентежить уяву, як дичина.

***
Сидить у барі. Ногами соває.
Зазирає нахабно в очі.
У неї справа бізнесова є
І щодня, і щоночі.

***
У столичнім готелі
Натреновані панночки
Ногами на стелі
Відкручують лампочки.

***
Поганьбили пияцтво, хтиві танці і співи,
Почистили пір'я від сіна й трави.
А тоді товариство "Сузір'я Діви"
Утворили відомі старі курви.

***
Невже ми для того звалили цензуру
І червоних цензорів у Кремлі,
Щоб споглядати танцюючу дуру
На залитім вином столі?!

***
Найкращий у світі любові урок
Старий вчитель нагадує зі сфер неземних:
– Ніщо і ніде так не оберігає пташок,
Як велика дрібничка – любов до них!

***
І в науці жінки, як солдати,
Відзначають знаменні дати.
А як виникає: – Дать чи не дати?
Не всі пробиваються в кандидати.

***
Загадково тиха медсестра,
Взявши білий, як халат, папір,
Видала з-під власного пера
Неповторний поетичний твір:
– Хай не знають про це дури,
Сови і сичі,
Які робим процедури
Пізно уночі.

***
Поетесу Анну критики знали
І постійно анналізували.
Навіть непідкупний Поліщук,
Що ловив у полі щук,
П'ятірнею скуйовдивши гривоньку,
Був промимрив: – Ах, ти, моя
рибонько!

***
Нових курочок заманив у курятник,
Щоб імідж підняти на вищий рівень,
І при вході червоними буквами Півень
Вивів слово чарівне: Курвятник.

***
Після частих весіль, новосіль і застіль,
Залишаючись романтичною дурочкою,
Згадує бабуся Ізергіль
Той час, як була Снігурочкою.

***
Дівчата морально розкуті,
Не знаючи встиду й вагання,
Зарплату беруть у валюті
Без валютного регулювання.

Стоїть наполегливо Надя
За народовладдя.
А в найбільш підходящу мить
Вона за цю справу лежить.

***
Хто в ліжку витягнув ноги
І смачно спить до обіду,
Жде адресної допомоги
Чи підпалює хату сусіду.

***
Відомі жінки столичні
В коханні великі.
Бюсти у них античні
І лиця столикі.

***
Таке написати в альбом би,
Щоб грандеса від млості вмирала:
– Хто під кохтою носить дві бомби,
Звалить юнгу і адмірала.

***
Народившись чи ставши дурою
На Богом забутій землі
Сексуальною диктатурою
Лякає людей Наталі.

***
На трибуні бунтує Наталія,
Вносить гнівно гучні пропозиції,
Соціально позує каналія,
Намагнічена в секс-опозиції.

***
Посилають в Меццу Нату,
Молодичку небагату...
На віддяку меценату
Ната входить гола в хату.

***
Втративши в мужа віру,
На мужчин задивляється молодиця,
Знять готова із себе шкіру –
Не лише осоружну спідницю!

***
Настали часи марнотратні
Навіть для сутності слів:
Жінок малувато в театрі,
А в буфеті багато курвів.

***
Була первородна і щира вона,
Була, як давальницька сировина,
В неї очі горіли, як лампи з-під вій,
Ніби в ній загніздився енергоносій.

***
Жінки, що живуть не лише для народу,
Не марнують красу по колгоспних базарах,
Бо на руки одержують винагороду
Від гідних обранців тільки в долярах.

***
Очі сині, очі карії,
Пишні губи, як пампушки...
Де жінки парламентарії,
За яких би вмер пан Пушкін?!

***
– Проявити себе незмога, –
Зізналась чарівна дама, –
Нас вабила хатха-йога,
А звабила Хата-Хама.

***
Тихі сексуал-демократи,
Позашлюбні діти народу,
Не вміють ні жить, ні вмирати
За нашу і вашу свободу.

***
Готов я з Наталкою волю відчути
На далеких морських широтах,
Якби хтось нам виділив дві каюти
У різних двох теплоходах.

***
У вільній економічній зоні
Мерседеси гасають, мов коні.
А бізнесу вільна жона
Лежить під кущем не одна.

***
Приголублена разів сорок,
Підняла молодичка поділок
І зажадала в вівторок,
Щоб їй подали понеділок.

***
Не питайте в пані Лілі,
Що робити на дозвіллі, –
Наша пишна молодиця
Замуркоче, ніби киця.

***
Славна жіночка Ліля в біді не страждає,
Долає за Кіплінгом буття навіжене:
– Я кицька, що гуляє, де сама собі знає,
І закутки всі однакові для мене!

***
І спитала пані Ліля:
– Яке зілля п'ють на похмілля? –
Й відповіла пані Ліля:
– Немає кращого зілля
На похмілля,
Як сама пані Ліля!

***
В епіцентрі землетрусів
Дід звернувся до бабусі:
– Ти призналась не про все,
Тому нас тепер трясе.

***
І сказала баба діду:
– Я віддамся інваліду!
Бо тверда у нього ставка,
Ще й до пенсії надбавка.

***
Втік весною. Вернувся влітку.
Про кохання повів розмову.
Все дружині сказав. А сусідку
У садочку взяв за основу.

***
Делегатка парламентських слухань
Мені слушно шепнула на вухо:
– Як обрали в делегати,
То сказали б, де лягати!

***
Законодавець Олена
Сказала як жінка натхненна:
– Оминувши проблеми статеві,
Всі в Законі статті - несуттєві!

***
Немов коровай на таці,
Сонце постало з-за обрію.
Лише корифеї сексуальної праці
Не бачать його під ковдрою.

***
Третього грудня – день інваліда,
Тому звертається баба до діда:
– Слухай, якщо ти люблячий дід,
Не поводься зі мною, як інвалід.

***
Маючи владу законо-давчу,
Жінка вірна собі до скону:
Терпить владу лише виконавчу,
Ту, що любить її по закону.

***
Одна із пишних молодиць
Спокушує Верховну Раду
Тим, що повний кошик суниць
Носить постійно ззаду.

***
Одна емоційна дурепа
Заміж пішла за нардепа
І злюща вернулась у батькову хату:
– Нікчема у гривнях приносив зарплату!

***
Був молодим – гуляв за двох,
Хиляв пугарем до часу.
А коли йому корінь усох,
Нацупив святенницьку рясу.

***
Талановита дама на пенсії –
Які вже до неї претензії?
Але як тут в умовах присмерку й стресу
З бабусі зробить молоду поетесу?!

***
Гонорович – рівна поетеса,
Кажуть, ззаду пишна, мов калач,
Не зустріла у житті Дантеса,
Тому їй сподобався Орач.

***
Не всі залізні кобилиці
Працюють на залізниці.
А жінки, що духом підупали,
Готові лягати на шпали.

***
Березіль. Я вітаю жінок,
Хоч варто було б зберегти слова,
Допоки розтане сніжок
І підсохне зелена трава.

***
Гора Ай-Петрі в полудневу пору –
Ай! Петре! – спокушає й вабить всує.
Але навіщо лізти на високу гору,
Як видно знизу, чим вона чарує.

***
Любій Сарі славний пан
Купив славний сарафан.
Славна Сара в спальні пана
Любить вийти з сарафана.

***
Через терни до дівок
Мчить захеканий дідок.
А додому йде старий –
Шкутильгає ледь живий.

***
Трапилась хлопові молодиця,
Худа до пояса, як рахівниця,
В рухах і позах – вигадниця,
А знизу – суцільна задниця.

***
Коли між мужем і жоною – протиріччя,
Тоді бунт визріває в мозку.
Муж з дому втікає. І свою Беатріче
Впізнає в комерційнім кіоску.

***
Виявляючи двозначні інтереси,
Ходять серед київських кам'яниць
Дебелі чоловіки-поетеси
І жах наводять на молодиць.

***
У мого сусіда жінка,
Як машина-вантажівка:
Чужих у кузов підбирає,
А на свого наїжджає.

***
Чорт попутав молоду поетесу
Надіслать свої твори Дантесу.
Відгукнувсь дуелянт до писучої чічки:
– Галю, жди біля Чорної річки!

***
Довершена, як скирта сіна,
В забаганках незмінна,
Шлях в життя пробивала коліном
І пахла спокусливо сіном.

***
Жінка, подібна до білої вишеньки,
Стрекотала зі сцени сорокою,
Намагнічено гарна в сорочці вишитій,
Ще гарніша – попід сорочкою.

***
"Цілуй її, цілуй її..." –
Витьохкують обскубані солов'ї,
Товариство веселе й гузисте
Співає, немов гімназисти.

***
На березі річки Кам'янка
Вона каже: – У тебе рука м'яка! –
А він каже, долаючи муку:
– Ти тримаєш мене не за руку.

***
В мить критичну і автократичну
Кум куму притиснув на мить,
Аби партію куму-ністичну
За кумпанію відродить.

***
– О, панно Інно, серед літа
Ви небезпечна, як півлітра,
Що в покаянні незамінна,
Як у коханні панна Інна.

***
Вийшов з дому недалечко,
Перебіг вночі дорогу,
Скочив із розгону в "гречку"
І вивихнув ліву ногу.

***
– Взявши курс на молодиць,
Будемо прудкіші птиць
Й не впадем ніколи ниць
Під знаменами спідниць.

***
Одна кобила
Мене любила,
Вночі водила на іподром,
Приревнувавши, любов убила –
Ледь нижче пояса копитом.

***
Мисливець дививсь, як у небі птах летить
І на дівку позиркував, бідолаха...
Дівку мисливець не здужав трахнути –
Трахнув з рушниці красивого птаха.

***
Дама в небесному светрі,
Якій наступив я на ногу,
Зойкнула ніжно: – Ай, Петрі! –
Ви жартівник, їй-богу.

***
Поки я сидів у барі
І досушував півлітру,
Вона лежала на хмарі
І віддавалася вітру.

***
Хай в перинах він, як ас,
Вас лоскоче в пізній час,
Але вранці ас перин
Хай не смокче аспірин!

***
– Ой, Галю, Галю! Гайнем до гаю,
Там я дерева... пороздягаю.
– Де ж ти був досі? Довкола осінь!
Давно дерева простоволосі.

***
Султан-горемика ходить по гарему
I не годен думать на одненьку тему,
Бо в султана скільки ласих тем,
Скільки одалісок вміщує гарем.

***
– Чому посміхається Мона Ліза,
До рами прип'ята всі п'ять віків?
– Їй не потрібні паспорт і віза,
Щоб за обрієм зваблювать чоловіків.

***
Тебе усміхнену, милу,
Твої очі – заплакані зорі
Люблю, як циган кобилу
Любить в чужій оборі,
Аби лиш до шиї припасти
І серед ночі вкрасти.

***
Була легкокрила Наталочка,
Як на гілочці галочка,
А виросла – стала, як льоха,
Яку втілює хтива епоха.

***
У поетеси з-під кожного рядка
Виглядає, показуючи язик,
Веселий-превеселий мужик
І п'є за мужа-дурака,
Замість кого буть мужем звик..

***
Я побачив жінку красиву
І поправив чуприну сиву,
І подумав: – Візьмусь за перо,
А взявся чомусь за бедро.

***
Мовчить далечінь безтілесна,
В якій причаїлося все святе.
А ніч, як молода поетеса,
Стогне в обіймах всесвіту.

***
З великою ніжністю, а не від злоби
Викликали русалку на кінопроби.
Пробував режисер, пробував помреж,
І казав оператор: – Втікай, бо помреш!

***
Пам'ятаю те личко,
Веселе й сумне,
Як рожева теличка
Чарувала мене.

***
Красотку вражають не градобої,
Не трави цілющі на лузі чар-зілля,
Красотку вражають у снах ковбої,
Аби ранок настав, як з важкого похмілля.

***
– Дякуючи богу, я
Придбала собі бугая.
Але чомусь отой бугай
Гасає за іншою в гай.

***
В День Захисника видзвонюють чарки,
А пальці сосок промацують, мов курок,
І стають ніжнішими мужні захисники
Розпашілих чужих жінок.

***
Зиркав незрідка на зорі я,
Попиваючи пиво з кухлика,
І збагнув, що ВОНА – інфузорія
Туфелька.

***
Шліфувала, як образ, фігуру,
До майстрів неповторних належачи,
І тому вона в літературу
Увійшла лежачи.

***
Бібліофіл до книжкових полиць
Притискав незачитаних молодиць,
Чим себе переконував до пуття,
Що жінка – воістину Книга Життя.

***
Коли жінка формується в колі муз,
Вона потрясаюча, як землетрус.
Це засвідчила Галя після вина –
Як найкраща у лісі галявина.

***
Як себе поводити, в юності я не знав,
Перед красунями губивсь неодмінно,
Я одній рученьку трепетно цілував,
А вона підставляла дебеле коліно.

***
Завше пильні податківці
Дали пільгу пишній дівці:
За вночі здобуті статки
Не справлятимуть податки.

***
Вона вражала своєю красою,
Рішучістю сповнена вщерть, –
Часом здавалось, що то з косою
Стоїть біля тебе смерть.

***
Доконаний тепер факт,
Який підтвердило життя, –
Людей не жахає теракт,
Якщо він лиш акт тертя.

***
Секс, каже бабуся, це свинство,
Що в кризу життя завело.
Пам'ятаємо наше дитинство,
Де сексу тоді не було.

***
Хлоп не годен, хлоп не може –
Най держава допоможе!
А як в хлопа нема пуцьки,
Не зарадить і Гайдуцький.

***
Відомий моряк Кожин
Ходить по землі, як і кожен,
А тільки побачить пишних жінок,
Чомусь різко пришвидшує крок.

***
Пляжу найкраща реклама,
Над морем розкинулась дама:
Ніби золота злитки,
Сонцем налиті литки, –
Зліва литочка
Й справа литочка,
А посередині калиточка:
– Будь ласка, хлопці хороші,
Вкладайте в калиточку гроші!

***
Там, де я воли
Пас понад річкою,
Танцюють ди-я-воли
З моєю Марічкою.

***
Ставши на блудний шлях,
На вигадку багата,
" – Все в моїх руках!" –
Нахвалялася тьотя Ната.

***
У одної молодої поетеси
Тимчасово не було домашньої адреси,
Тому вона за всякої нагоди
Водила шанувальників на лоно природи..

***
Букву "еН" виправляєм на букву "Ве" –
І комбінація постає пречудова:
Тоді слово "Корона" пливе
У слово ще краще – "Корова".

***
Всі проблеми тет-а-тет
Поглинає Держ-секс-комітет:
Тендер – вам і тендер – нам,
Тому – дам, тому – не дам!

***
Дівчата грудасті, сумні й веселі
Відходять на Захід з батьківських осель.
Вони прикрашають турецькі борделі,
Покинувши вдома суцільний бордель.

***
На ложі з трави і глиці,
Коли небо батожили блискавиці,
Найкраща з усіх молодиць.
Оцінила тебе горілиць.

***
Ви такі, що являються в снах,
Ви такі, що приходять із снів.
Я люблю вас, дівчата, в штанах.
А ще більше люблю... без штанів.

***
Як сонце, скупане дощем,
Як музика із вуст медових,
З'єднавши шепіт, шал і щем,
Бринить солодке слово "Ще!"

***
Чи можна любити двох? –
Кохана спитала мене.
Мовчу. Озиваюся: – Ох,
Питання твоє складне.
Чи можна, обравши одну,
Любов пронести крізь літа
І безгрішно лягти в труну? –
Далі кохана пита
І дивиться в очі так,
Щоб наскрізь мене прошить, –
Чую, серце забилось не в такт,
Ще мить – і зупиниться мить!
Можна, – кажу, – лягти,
Зборовши в собі сатану.
Та навіщо з цим ділом тягти?
Одруживсь – і лягай у труну!

То вони – як осінні тучі,
То вони – як вітри кругойдучі,
То вони – спохмурнілі, як скелі,
То – як грози весняні веселі.
То вони – безшабашні і балакучі,
То – печальні, як верби плакучі...
Якщо глянути правді в очі,
Незбагненні пориви жіночі.