Коли входить банда в роль,
Надсилає бандероль.
Напис, як двійник адреси:
«Вам привіт від стюардеси!»
Відкриваєш той «привіт» —
І летиш у вищий світ,
Де ні прикрощів, ні лих,
Де хороми всіх святих,
Де відсутні заборони
Та відсутні й ті ворони,
Що рівняються дзьобами
З двоголовими орлами,
Де не годен хижий рейдер
Влаштувать безкарні рейди,
Щоб найвищий Божий суд
Міг спізнати долю Крут,
І, як визріє момент,
Начувався Президент.
Сяє в зорях там земля
Вище куполів Кремля,
Там немає ні міліцій,
Ані кволих коаліцій,
Там безхмарний небокрай,
Ніби по реформах — рай...
А тимчасом, ну а поки
В нас багато ще мороки,
Тому треба пам'ятать:
В рай не варто поспішать!
Кожен має свої ролі
На землі, а не в юдолі,
Поки входить банда в роль
І готує бандероль.

***
Першого квітня людям на втіху
Народився засмучений майстер сміху, —
Гоголь в пітьмі спалахнув, як ватра,
Й дав людині побачить, чого вона варта.

***
Хмурніє Гоголь: — Ай-яй-яй!
Ще сонце котиться за пруг,
Ще Дніпр тече... Хоч рідний край
Терзають полчища злодюг.

***
Сміється Гоголь: — Дивний час!
Куди не глянь, кругом обнова.
Але ж, нащадки, серед вас
Постійно бачу Хлєстакова.

***
Гоголь навчив нас чортів не боятись,
А жіноцтво — ночами гасать на мітлі,
І всім заповів: — Людям краще сміятись.
Аніж з туги конать в безпросвітній імлі.

***
Читає Гоголь стенограму
І паленіє весь від страху:
— Невже політики відомі
Говорять так, як у дурдомі?

***
Ти мовчиш і я мовчу,
Гоголь досі не мовчить, —
Сміх сильніший від плачу,
Бо сміятись — значить жить!

***
Весела одеська розмова
Після Ільфа і Петрова
Тільки одне означає:
— Гумор живе й перемагає.

***
Не претендуючи на лаври,
Обмацує форми дебелі.
Немає в Одесі більшої лярви,
Як цариця на сірій панелі.

***
Ображати не хочеться давнього друга,
Що без тями в камінні обійми побіг...
Та спитаю: — Навіщо тобі Катерина друга,
Як ти першу жону вдовольнити не зміг?!

***
Море сміється і катакомби
Зі сміхом показують нижню діру:
Одесит, що надумав іти до секс-бомби,
Ніколи не вибере лярву стару.

***
До ручки доводжу свої думки,
Як у скронях задзвонять вони,
І той дзвін переходить в чотири рядки.
Немов у чотири струни.

***
Любов — найвища нагорода —
І в пеклі облаштує рай.
Любов, принижена і горда,
Підпалить злоби небокрай.

***
Летить наш день крізь дні холодні
До теплих днів у гронах гроз.
Зневірені збагнуть не годні,
Що влітку не страшний мороз.

***
Нам випало стояти на межі,
На тріщині, що розповзлась землею.
Стать на межі покликані мужі,
А не вужі принишклі під межею.

***
Оті розбійники з великої дороги
Готові знов погнать безтямні сили
Від перемоги і до перемоги,
Старим етапом — від могили й до могили.

***
Очі холодні, гранітні лоби
Тебе, як бійниці, зустріли,
І в серце відкрите стріли злоби
З холодних бійниць полетіли.

***
Після аварії на чорнобильській траві
Коні ростуть на дві голові.
Але чом у Президії — питання просте —
Ні одна голова не росте?

***
По дорозі зверху вниз
В час тривожний і критичний
Добре видно всім стриптиз
Псевдосоціалістичний.

***
Не варто нарікати на життя
І рвать затято на душі закови, —
Життя — то перша фаза небуття,
Тому страждання наше — тимчасове.

***
«Вболіває» з трибуни про бідних людей
Закоренілий «совок»,
Демонструючи інфляцію ідей
І повну атрофію думок.

***
Українець найбільше може
Тільки те, що під силу Ікару:
В мент астральний покликання Боже
Обернути на Божу кару.

***
Від грому жовтневих відлунь
Стався з людиною чок,
І тому червоний хрунь
Носить червоний значок.

***
Малі сини великого народу
Ведуть в майбутнє через пень-колоду,
Змагаючись затято день у день,
Хто з них найкращий і найбільший пень.

***
Люди, що мають уроджені вади,
Чомусь найбільше рвуться до влади,
А потім виявляється, що влада —
Їхня найбільша вада.

***
Парламент — і поле полемік.
І поле, де зріє врожай...
А поки що лемент. Пар-лемент,
Пар-тійні турніри і — край!

***
Чим сильні наші крикуни?
Кричать гучніше від гармати.
А докричаться до війни,
То будуть першими втікати.

***
Поїзд демократії чи дійде до кінця,
Коли маємо поспіль таких депутатів,
Що позаймали персональні місця
Відповідно до куплених мандатів.

***
Застрільники реставрації
Стріляють у серце нації,
Готові до реанімації
Сталінські формації.

***
Домінує мета убога.
Про яку й хунвейбіни забули.
Тому вірить не можу в бога,
Що кличе до щастя в минуле.

***
Кажуть, що майбутнє має бути,
Мов ті дні, що даром промайнули.
Але як відбудеться майбутнє,
Коли в нас відроджують минуле?!

***
Україно, сива ненько,
Ти не слухай Симоненка,
Він тебе назад веде
Під опіку КДБе.

***
Відчуваю поганий прогноз —
Навесні щось морозить не в міру.
Затріщить, певно, влітку мороз
Більше в Києві, аніж в Сибіру.

***
Приклавши до рота палець,
Набравши води до рота,
Тисне на кнопку неандерталець
І голосує проти.

***
В час передвиборної боротьби
Домінують прийоми безбожні —
І дзвенять, ніби дзвони, лоби,
Особливо — порожні!

***
Наш бюджет — то не райський сад,
Де, як зорі, яріють плоди.
А в культури голісінький зад —
Хто не вірить, загляньте туди!

***
Дівчата морально розкуті,
Не знаючи встиду й вагання,
«Зарплату» беруть у валюті
Без валютного регулювання.

***
Кажуть, що вони інтернаціоналісти
І ведуть на українців атаку за атакою,
А щоб на шию нам дружно сісти,
Гуртуються за національною ознакою.

***
Жили в Україні, як дачники,
Українську зневаживши суть.
Нині ж там у державі табачники,
Де б тютюнники мали буть.

***
Захмарилось на всю небесну синь
І в небі, і в душі чорніють хмари.
Та що б не сталось, України син
З почвари не піде у яничари.

***
Той вміє піднімать людей на сміх,
Той в дошку хвацько гатить долото...
Час настає, коли понад усіх
Спливає і регоче пан Ніхто.

***
Послідовно «ідейна» босота
Закриває свободі рота,
Бо принцип її і оплот —
Всенародно закритий рот.

***
Знавісніла баба Ната
Виступає проти НАТО
А хто йде наперекір,
Всіх відправить у Сибір.

***
Після розвалу Союзу життя
За конфузом творить конфуз:
В Січеславі не прибирають сміття
Через те... що розпався Союз.

***
Кожен палкий проповідник
Відновлення імперії
Має право на заповідник
Імені Берії.

***
Дурень думкою багатіє.
А звідки у дурня думка є,
Якщо він нічого не вміє
І ні в чому не тумкає.

***
Наклепник, клепаний на язик,
За межею совісті й гідності
Ярлички політичні клепати звик,
Шити іншим свої заяложені підлості.

***
Всі ваші омолоджені пропозиції
Родом із кагебівської інквізиції.
Через кризу всі ваші кремлівські критерії
Ведуть до відродження старої імперії.

***
Наша воля сягнула тепер безмежності
І в ній визрівають несподівані зміни:
Ой, боюсь, перехрестять Майдан Незалежності
На Майдан незалежності від України.

***
Свобода з добре підвішеним язиком,
Що рветься до зверхності напролом,
Своїм правом безмірним утішена,
За язик може бути підвішена.

***
Достоїнства друга я вигадав,
Не розгледів хапучу звичку —
В усьому шукать лише вигоду
І примножувать зиск на дурничку.

***
В час протистояння і полеміки,
Наскрізь пронизаний зненавидою,
Гнида пропхалася в академіки
І залишилася гнидою.

***
Вчора в новому й сьогодні в новому,
Але у ще кращому платті, —
Пані як тест Українського Дому,
Де панують лиш люди багаті.

***
Одесою ступає рішучий чоловік,
Невідпорний і гордий, як Беня Крік,
А в парламенті скромно собі сидить,
Ніби хоче, як Фауст, приборкати мить.

***
Хто в ліжку витягнув ноги
І смачно спить до обіду,
Жде адресної допомоги
Чи підпалює хату сусіду.

***
Совок живе, як гном,
З уявою багатою:
Мріє поле копати совком,
А гроші гребти — лопатою.

***
— Призупинимо приватизацію
І порятуємо цивілізацію!..
— І пошлемо до Господа націю
На довічну дотацію.

***
В епіцентрі землетрусів
Дід звернувся до бабусі:
Ти призналась не про все,
Тому нас тепер трясе.

***
І сказала баба діду:
Я віддамся інваліду,
Бо тверда у нього ставка
Ще й до пенсії надбавка.

***
І сказав бабуні дід:
Краще їдь у вільний світ.
Лиш скупнись у Мертвім морі —
І живі побачиш зорі!

***
І сказала баба діду:
— Я в Ізраїль не поїду!
— Тоді на тобі адресу
І шуруй, стара, в Одесу!

***
В час політичного очманіння
Виникає позитивний прогноз:
Бомжам обіцяють, що до потепління
Приведе їх узимку Мороз.

***
Податковий інспектор з породи крутих
Багатіє новими крутими думками:
Скоро будемо дерти податки з тих,
Що сидять день у день під церквами.

***
Навітні рятівники нації
Перебувають стабільно в прострації:
Тільки вчора з колін повставали,
Нині б'ються за п'єдестали.

***
Все бачить Всевишній, все чує,
Зітхаючи на дозвіллі:
Той будує, той руйнує —
Усі малороси при ділі!..

***
Нарешті з трибуни горила
Про культуру заговорила,
Щоб у сірому залі горили
В землю культуру зарили.

***
Скута морозом планета
Повертає в епоху Батиєву.
А Льоня без бронежилета
З викликом ходить по Києві.

***
Старі компартійні трутні
Нас кличуть вперед і вище,
Націливши в «світле майбутнє»
Через нове кладовище.

***
Три гілки одної влади
Будують нові барикади,
Щоб стоять на своїм до загину
І Вкраїну загнать в домовину.

***
Головуючий у серйозному трансі,
Але зовні тримає свій стан у секреті:
Лиш підтвердить наука життя на Марсі,
Тоді й грошики будуть в бюджеті.

***
Фарисеї люблять фарсі,
Якщо є російський тлумач.
Без перекладу вони всі
Чують лиш український плач.

***
Серп і молот бувалі в бувальцях
Прагнуть мати й при булаві.
Бо це зручно: серпом — по яйцях,
Молотом — по голові.

***
В Конституцію нашу іржаву
Вносять знову суттєві зміни,
Щоб легше було будувати державу —
Нову Україну... без України.

***
Коли Ленін втішався владою
І зробивсь державним терористом,
Він став кривавим Торквемадою
І перестав бути марксистом.

***
Ой, за гаєм, гаєм
Злодій злодію моргає:
— Як підем у депутати.
Суд не зможе нас дістати!

***
Винні, звичайно, народні обранці,
Що кризова буря ширяє над краєм.
Винні не менше бездумні поганці.
Ті, хто злодюг обирає.

***
Біль за межею думки,
Думка за межами болю.
Тоді легко ведуть недоумки
Бездумних в нову неволю.

***
Колишній ленінський піонер,
Смачно цвіркнувши через губу,
Сказав, як до стінки припер:
Я бачив Леніна в гробу!

***
Коридорами ліберальної влади,
Не криючись, на повен зріст,
Ходить донецький Бен-Ладен
І каже: — Я — комуніст!

***
Коли голубками прикинулись ворони,
Коли завмерли політичні бастіони,
Не поспішаймо тішитись примарним супокоєм,
Таке затишшя виникає перед боєм.

***
Він стоїть на Майдані, чи пропхався до влади,
Він ширяє орлом чи плазує зміюкою,
Незалежно від статусу і посади,
Падлюка залишається падлюкою.

***
Опинилась людина в суспільній ніші.
В якій розчинились добро і зло.
Були вже часи набагато страшніші,
Але ганебніших ще не було.

***
Той виживає, надриваючи жили,
А в того вселився вірус наживи.
Вірус наживи і щедрий калим
Творять із Києва Вірусалим.

***
Поки не очистимось від вчорашнього сміття.
Ми не потрапим у достойне майбуття.
І поки при владі люди промосковської породи,
Україна не здобуде істинної свободи.

***
У промінні призахідного сонця
На висоті пташиного польоту
Купол Верховної Ради України
Скидається на літаючу тарілку.

***
Низів роботящих позірний друг,
Верхам керівним належачи,
Доктор міжрайонних лісосмуг
Здобула дисертацію лежачи.

***
Відомий зал, а люди невідомі,
Знайомі лиця тільки де-не-де.
З усього видно, що в Державнім домі,
Як і раніше, Партія веде.

***
Глянь довкола! Наче всі свої,
Так співають, ніби солов'ї!
Та прислухайсь, безнадійний мрійник,
Кожен другий — соловій-розбійник.

***
Не червоні й не жовто-блакитні —
Домінують підступні і спритні,
Сірі миші на лінії тиші
Примостились в незайняті ніші.

***
Нам випало стояти на межі,
На тріщині, що розповзлась землею.
Стать на межі покликані мужі,
А не вужі, принишклі під межею.

***
Оті розбійники з великої дороги
Готові знов погнать безтямні сили
Від перемоги і до перемоги,
Старим етапом — від могили до могили.

***
Куди — невідомо — летить паровоз,
Промчавши зупинку Комуна.
Класично працює система погроз,
Згорає система імунна.

***
Хто говорить часто всує,
Жить не може без котурнів,
Той постійно голосує,
Уповаючи на дурнів.

***
Слова з трибуни, як вода з труби,
Вировище у вирі ворожнечі.
Як мідні казани, дзвенять лоби,
І добрі наміри зникають в порожнечі.

***
Депутати кричать, як грабіжники,
Що з ножами гасають базаром.
А в Мороза горять запобіжники —
Значить, весна незабаром.

***
Одні прагнуть необмеженої влади,
Інші мріють завести гарем.
А популісти — із Верховної Ради
Хочуть зробить еМеМеМ.

***
Проявити себе незмога, —
Зізналась чарівна дама. —
Нас вабила хатха-йога.
А звабила Хата Хама.

***
В підколодній опозиції
Неможливі пропозиції,
Коли речники народу
Всіх гукають під колоду.

***
Вклавши вухо у навушник,
Спить у залі ДемПеУшник,
Зовні мудрий, як Сенека,
Все ж подібний на генсека.

***
Комуніст до комуніста
Уночі послав есбіста.
Наказавши: — Або вбить,
Або гада перепить!

***
КУН заговорив басом
І таке закундибасив,
Що навіть комуно-чорти
Кусали себе за хвости.

***
Де сиділи комуністи,
Ладні сісти УеРПІсти,
Їхні помисли крислаті
Вже націлені в крісла ті.

***
Машини, примчавши з далеких доріг,
В далекі яруги вивозять сніг,
І тільки Мороз як зими давній друг
Не спішить із тепла в холоднечу яруг.

***
Одна тонна суперфосфату
За півтори тонни зерна.
Досить лиш цього факту,
Щоб сказати: Селу — хана!

***
Коли кажуть в селі: — Пий до дна! —
Виникає думка одна:
— Хто першим осушує дно,
— Той першим іде на дно.

***
Упала ціна на олію —
В цьому ви справді праві!
Але чому — не розумію —
Олії нема в голові?

***
Вернигора не верне гори
Й не береже себе, на горе,
Народу вірний і планеті,
Постійно курить у буфеті.

***
Дивні сексуал-демократи,
Позашлюбні діти народу,
Не вміють ні жить, ні вмирати
За нашу і вашу свободу.

***
На тому світі зуби не болять
І не страшніший там рак, ані ВІЛ-СНІД.
Все ж на той світ не варто поспішать,
На цьому не помучившись, як слід.

***
В саможерності заповзятий
Той зал скоро сам себе з'їсть,
Не сформувавшись у дві палати.
Стане палатою номер шість.

***
Коли обкомовець Найда
Підходящого слова не знайде,
То вміє майстерно себе показать,
Згадавши Христа-Бога-Мать.

***
Суходолом адмірал Кожин
В депутати прийшов, як і кожен.
І, за фахом твердь ненавидячи,
Пливе в демократію сидячи.

***
Не варто штовхатися, як худоба,
Йдучи в політичну науку, —
Спершу добряче набийте лоба,
А тоді вже наб'єте руку.

***
Група «Незалежні» з обережності
Не назвалась «Незалежні від незалежності».
Так легше вершити великі справи,
Будучи незалежними від держави.

***
Визріває весна, йде льодам напролом,
Коли око прискалює мить окаянна,
Й не рятує від повені лауреатський диплом —
Охоронна грамота графомана.

***
Приголублена разів сорок,
Підняла молодичка поділок
І зажадала в Вівторок,
Щоб їй подали Понеділок.

***
— Фінансуйте АПеКа
На потреби козака,
Що продав коня й овес
І сідлає мерседес!

***
— Знов у парламенті протистояння!
— Невже?! — Сполошилась Катруся, —
Коли вже й закони проти стояння,
Піду до Дніпра і втоплюся.

***
У вільній економічній зоні
Мерседеси гасають, мов коні,
А бізнесу вільна жона
Лежить під кущем не одна.

***
Варто кожному радикалу,
Як розумному, так і недоумку,
Здать на аналіз калу
Свою радикальну думку.

***
Замало добре трудитися,
Треба вміти крутитися,
Бо до ринку лише крутий
Прийде по дорозі крутій.

***
«Рятуйтеся, хто як може!» —
Все частіше лунає «згори».
Поможи тим порадникам, Боже,
Загриміти в тартарари!

***
Навівши на сонце тінь,
Кермуєш за обрій хмаринку.
Де тисячі поколінь
Давно повернулися з ринку.

***
Світ мій на тому боці.
Я ще на цьому боці.
Чую на кожному кроці:
Воскреснем в наступному році.

***
Сліди минулого, куди не глянь, —
Завулки темні, храми пречудові, —
Від бруку сірого до золотавих бань,
Куди не глянь, іскряться краплі крові.

***
Очі сині, очі карії,
Губи пишні, як пампушки...
Де жінки-парламентарії,
За яких би вмер пан Пушкін?

***
Виділялась у залі одна молодичка.
Пухка і ошатна, як сіна копичка.
А коли пропливала Державною хатою,
То пахло від неї травою прим'ятою.

***
Одна із пишних молодиць
Спокушає Козацьку Раду
Тим, що повен кошик суниць
Носить постійно ззаду.

***
Маючи вдачу законодавчу,
Жінка вірна собі до скону:
Терпить владу лише виконавчу,
Що творить любов по Закону.

***
Що таке сімейний підряд,
Знає кожен одвіку, —
Коли вірна жона всім підряд
І навіть свому чоловіку.

***
Сказала жінка чоловіку:
Зроби із мене знов каліку —
Щоб я ізвечора до ранку
Стогнала в хаті: — Ой... Іванку!..

***
Правонаступники катів
Не будують в майбутнє мостів,
Вірні своєму кривавому стягу,
Ладні вести нас назад, до ГУЛАГу.

***
Пізно нам світить прозріння,
Як промінь вечірній у вітті, —
Той, хто помер від куріння,
Не кашляє на тім світі.

***
Потрапив у село трактор,
Отриманий за контрактом,
А далі весь хліб і останню шкварку
Обміняло село на солярку.

***
Дід помер від простуди,
Як пройшовсь без пальто в пургу.
Але заповів нам: — Люди,
Тільки босі ходіть по снігу.

***
Якщо подруга хтива
І ніжна до знемоги,
Її прерогатива,
Щоб наставляти роги.

***
Голова, залягаючи в жито,
Без Віри не годен жити,
Відколи у тім'я, як цвях, заліз
Вірус віри у комунізм.

***
У будинку на Садовій,
Де колись цвіли сади,
Сидять панни посадові
І викохують зади.

***
Там, де допізна я блукав
В позі гордого кавалера,
Залишились незірвані яблука
Під кофтинами, як холєра.

***
Зодягнена в нове Снігурочка
В новий закохується світ.
Але з Морозом ходить дурочка,
Хоча він холоднючий дід.

***
Виступає аграрій Душейко,
Чеканить, як після рюмки,
Натренований удушейко
Демократичної думки.

***
— Не рівняйте мене до коня,
Що міняє і воза, і шлею,
В тій системі я був свиня
І лишаюся в цій свинею.

***
Діяч Данило Дулиняк
Давив коров'ячий кизяк
І рикав радісно до хмар,
Що вміє добувать нектар,

***
Нині люблять вожді луганські
Проклинати замашки панські.
І, поклявшись народу в любові,
Стать панами давно готові.

***
Зірка свободи рання
Кровоточить в чеченській траві.
...Здавен в Росії кровопускання
Зміцнює храм на крові.

***
І кубляться ниці гадюки,
І шугають, як птиці, думки.
...То опускаються руки.
То, як бомби, ростуть кулаки.

***
Добре слово — єдина моя розрада,
Коли гине чеченець на порозі своєї хати.
Все можливе. І танків російських армада
Буде завтра мене звільняти
від життя.

***
Рідні вони чи безрідні,
Готові підняти меч.
Сучасні негідники гідні
Кривавих своїх предтеч.

***
Хочуть збити нас з дороги,
Що іде з глибин віків.
Знавіснілі носороги
В табуні більшовиків.

***
Ринкових рухів натхненник
Суворо говорить Пензеник:
Не піймать вам жаданих жар-птиць,
Вперто лежачи горілиць!

***
Одна палата чи дві палати?
Невже противаг нема?
Добре зробили би депутати,
Створивши Палату Ума.

***
Кожен підкоп під Верховну Раду,
Певно, зміцнює іншу владу.
Та не варто копати і вдень, і вночі,
Бо в яму впадуть і самі копачі.

***
Він не першим у Наталії
Тримає руку на талії,
Та доводить, минаючи страм і страх,
Що Ромео трапляються і в Ромнах.

***
Вчорашні стукачі
З ватаги режимних сук.
Нині заслужені діячі
Якихось шляхетних наук.

***
Шлють до Бога молитви натхненні
Богорівні священнослужителі.
А якби ще зашить їм кишені,
То, безгрішні, пішли б в небожителі.

***
Цього процесу ніяк не збагну,
Що стає визначальним для кризових днів:
Виплавляють все менше у нас чавуну
І все більше довкола чавунних лобів.

***
Доктор лихварських наук
Ледь не кожен день
Не виймає рук
Із чужих кишень.

***
Не пора, не пора, не пора
Слухать те, що рече Мішура.
Бо він речник тієї пори,
Що творила вождів з мішури.

***
Створим блок, що кожен ахне,
Ще й промовить невблаганно:
— Блоком партій тут не пахне.
А як пахне, то погано.

***
Комуніст чи демократ —
То не суть, лиш оболонка.
Той мені в цім світі брат.
Хто не гад з нутром подонка.

***
Демократ чи комуніст,
То звання — не серцевина.
Всі звання — коту під хвіст,
Як людина — не людина.

***
Комуністи й демократи,
Всім призначено вмирати, —
Хто живе для Батьківщини,
Той ніколи не загине.

***
Від Заяви до Заяви
Вершимо великі справи,
І що більше тих заяв,
То все менше добрих справ.

***
Чи то віщий, чи зловіщий знак?
Хлопці в бій злітали, як орли.
Притомились. І з вогню атак
В соціальний захист перейшли.

***
Знявши обмеження й заборони,
В економіці творимо вільні зони,
Крізь найменші шпарини, в яких сатана
Легко проводить чужого слона.

***
За життя готувати вінків
Не повинна людині людина, —
Не буває поганих батьків
У хорошого сина.

***
Юність рвалася на простори,
Щоб зорю полюбить на зорі,
Поки чорт виглядав з комори
І відьма мурликала в димарі.

***
Ситуація вельми складна тепер,
Та ускладнить її багатьом охота...
Там, де не годен пройти БеТееР,
Легко і швидко проходить Пєхота.

***
Економіка падає. Ціни ростуть.
Нестабільність — то наша спадкова суть.
Либонь, довго іти на спад ще нам.
Якщо падать — Ікарова спадщина.

***
Дивись реально на все, як є,
І не гамуй свої збурені дні!
А як жовта газетка на тебе плює —
Значить, ростеш у ціні.

***
Третього грудня — день інваліда,
Тому звертається баба до діда:
Слухай, якщо ти люблячий дід.
Не поводься зі мною, як інвалід!

***
Припинимо вигуки й свисти всі.
Щоб не збурити сили причаєні,
І не будем чіпать особистості,
Якщо вона є, звичайно.

***
В час жорстокий, несамовитий
Вбитий винен у тому, що вбитий,
Бо не зміг у фатальну мить
Ні себе, ні свій край захистить.

***
На вершині законодавчої влади
Триває розумове недомагання, –
Депутати, готуючись до Олімпіади
Скасували спортивні змагання.

***
Весна торжествує помалу,
Пташки цвірінчать надворі.
А Процюк маневрує по залу,
Як миша в колгоспній коморі.

***
Мито на шкури овечі
Встановлюють диваки,
Забувши про те, до речі,
Що давно одягли їх вовки.

***
Лілі не вперше немає в залі.
Мандрує від Києва далі й далі. —
Минаючи округ, судьба невблаганна
Лілю виводить на шлях Магелана.

***
Ой, не хмурте полинялі брови,
Поряд з Ідолом не горбтеся сумні!
Любите минуле таборове,
То без нас туди ідіть самі.

***
Немає правди і не буде
На розшматованій землі,
Допоки юди і приблуди
Плекають в людях сили злі.

***
Таборове мислення настраханих
Тим, чого нема на лежаку...
Не боюсь вождів, боюсь намаханих,
Що свободу душать в сповитку.

***
Розлуки ждуть нас і розпуки,
Примари й нари Соловків,
Допоки домінують шлунки
И ведуть пророки без голів.

***
Самопроголошений корифей
Припустився прикрої помилки:
Не запросив мене на ювілей —
Не піду до нього на поминки.

***
Серед бідних найбільший багач,
Я сміхом поборюю плач,
Приречений вічно ловить
Свою усміхнену мить.

***
Кожна розумна книжка —
Налитий свободою глек.
А книжку таврують нишком,
Щоб мала свій номер, як «зек».

***
Прийнявши лицарську позу,
Аграрій включився в «розминку»
І за хвилину Морозу
Легко підсунув свинку.

***
Воно тупе, як трухлявий пень,
Представляє хтозна яку націю,
А в парламенті кожен день
Загострює ситуацію.

***
Демократи у трансі постійному.
Від трибуни і до трибуни
Поводяться «по-партійному»
Гомінкі вихованці комуни.

***
Не представляючи нації,
До чужинців потрапиш в полон, —
Донощик не має рації,
Він має лише диктофон.

***
Кажуть, що після нас
Настане прекрасний час.
А скоріш без таких, як ми.
Настане царство пітьми.

***
Немає на критику заборони,
Навіть карлик курличе: «Кар-р-кар!»
Та каркать на рівні ворони
Не варто, якщо ти і Карл!

***
Набувши людської подоби,
Позбувшись в'їзного мита,
У залі посланці худоби
Ревуть, як скотина невмита.

***
Втративши в мужа віру,
На мужчин задивляється молодиця,
Знять готова для хлопа шкіру,
А не тільки міні-спідницю.

***
Настали часи марнотратні
Навіть для сутності слів:
Жінок малувато в театрі,
А в буфеті багато курвів.

***
Дуже багато красивих слів
У демократичній розмові.
Тільки бракує мудрих голів
В роки роковані й безголові.

***
Жиріють нові буржуїни
На відкритій землі України,
Возвівши палаци до хмар...
А Жир худне, як пролетар.

***
Посланці гніву і любові,
Звикаєм сміятись на кутні...
А колись, як лицарі Франкові.
Ми йшли в одну громаду скуті.

***
Настала криза в поетів:
Замість гонорарів — дулі, —
Міняю вінок сонетів
На свіжий вінок цибулі.

***
Дивні-предивні діти
Незбагненного часу
Знов принесли мертві квіти
Живому Тарасу.

***
На крутому історичному повороті
Розум дитячий росте во сто Крат:
Тільки демократ із Соскіним у роті —
Воістину молодий український демократ.

***
Секс, каже бабуся, це свинство,
Що в кризу життя завело,
Пам'ятаємо наше дитинство,
Де сексу тоді не було.

***
Товариство вельми дике,
В намірах гранично щире:
Йде на сповідь до Владики,
Щоб гострити знов сокири.

***
Явивсь мені Ісус Христос
І сказав у розмові зі мною:
— Ви справді вірите, що Мороз
Конче потрібен весною?

***
Хлоп не годен, хлоп не може —
Най держава допоможе!
А як в хлопа нема пуцьки.
Не зарадить і Богуцький.

***
Складно говоримо, не доп'яти,
Що й до чого, простій людині.
Тим часом життя нас хапає за п'яти,
А ми незворушні в своїй гордині.

***
У тиші принишклих нив
Колос про корінь забуде...
А чутку про те, що я жив
Поширили заздрісні люди.

***
Сезон відкрився чи шизон?
Шизон, звичайно, унікальний.
Лиш ті ґвалтують мікрофон,
Хто має норов маньякальний.

***
Свобода плекає нові сорти
Після збурень і окультурень.
Але як не крути і як не верти,
Дурнем лишається дурень.

***
Розгадка деструктивної генези
У тому, хто природі супротивен,
Коли шаблони, як думок протези,
Стабільно затискають рештки звивин.

***
Ти знову минулим мариш,
В газетку «Товариш» уткнувши ніс.
Тамбовський вовк тобі товариш,
Хоч і дивишся в рідний ліс.

***
Ті сталь варили, ті поле орали
І годували людей чужих.
А найспритніші пішли в ліберали,
Щоб осідлати і тих, і тих.

***
Діяч Силоненко кричати звик,
Коли ще сидів за рулем обкому.
І стає на трибуну, як на броньовик,
Щоб знову не дати пощади нікому.

***
Накликає Вітренко червоні вітри.
Посилає з трибуни громи й блискавиці.
Певна того, що можна пошить прапори
Для нової системи із старої спідниці.

***
Зганьбивши давно депутатські мандати,
Не здатні нічого народові дати.
Діячі, що давно всіх людей ошукали,
Сновигають по залу, немов шакали.

***
Лежить під грушею Данило,
В слухаючись у тиші суть,
І каже: — Щоб їх удавило,
Що довго їсти не несуть.

***
Пес на перон прибіг
І сказав неспроста:
Нумерація бліх
Починається з хвоста.

***
Павлик Морозов і Саша Мороз —
Хлопці з одного загону,
Далі хай мчить собі їх паровоз,
А ми помахаєм з перону.

***
Істина мені відкрилася вночі.
Як довкола встановилась мудра тиша:
Партія лише у саранчі
Найчисельніша і найлютіша.

***
Компартія не помилялась ніколи й ніде
Являючи силу ласкаву і грізну:
Комуніст комуніста на розстріл веде
В ім'я торжества комунізму.

***
Твердо знає, де чорне, де біле,
Кого - вгору, кого - до ями.
Цього досить, аби дебіли
Захотіли стати вождями.

***
Комуністи вміють відправить на плаху
Вміють довести суспільство до краху.
Але не знають механізму,
Як прийти до комунізму.

***
Втрачає в ціні життя,
Побите Серпом і Молотом,
В час, коли всяке сміття
Себе уявляє золотом.

***
Буває, від гніву горять запобіжники
І зір затуманюють приступи сліз:
Раюють у нас шахраї і грабіжники,
А не ті, що впряглися в державницький віз.

***
Рано чи пізно протистояння
Веде від збурення до повстання.
Врешті, хто часто протистоїть,
На колінах опісля стоїть.

***
Говорили про все потрохи,
Хто б на трибуну не вліз,
Прояснивши сутність епохи —
Всеохопний балакунізм.

***
Обравши шлях алкоголізму,
Він не дійшов до комунізму.
Ліг на обочині пігмей
І далі бреше: — Я — Мойсей!

***
— Поряд з троном стоїть ешафот! —
Від Владики почув народ
І, повіривши в правду щиру,
Загадково погладив сокиру.

***
Найкраще брешуть златоусти,
Оті пани-товариші,
В яких у головах не пусто,
Зате пустеля у душі.

***
У кого розвалилась голова,
А психіка в наближенні авралу,
Незмінно він повторює слова:
— Свобода привела нас до розвалу.

***
Радує думка одна,
Що вібрує на грані прозріння:
Коли вже впадемо до дна.
Сповільняться темпи падіння.

***
Кожен ранок Господу дякую,
Відточивши сердечності дар.
Що живу не з такою мордякою,
Як рум'яний північний цар.

***
На крутому історичному повороті
Часом пересихає у спраглому роті...
Та блякнуть незлагоди і незгоди,
Як блимне з-за хмари зоря свободи.

***
І після закону про владу
В державі немає ладу.
Тому що керують в державі
Люди на розум кульгаві.

***
Бабцю знову з контори погнали,
Не дали їй ні дров, ні муки.
Бо керують там феодали,
Відродивши середні віки.

***
Поки не розікрали дорешти
Нашу землю, і надра, і води,
Проголосуємо за арешти
В ім'я порятунку свободи.

***
Здорові хлопці й веселі дівки
Об'єднались у творчі спілки
І ради примноження власної слави
Вимагають дотації від держави.

***
Була первородна і щира вона,
Була, як давальницька сировина,
В неї очі горіли, мов лампи, з-під вій.
Ніби в ній загніздився енергоносій.

***
Посилають в Меццу Нату,
Молодичку небагату, —
На віддяку меценату
Ната входить гола в хату.

***
Жінки, що живуть не лише для народу,
Не марнують красу по буденних базарах,
На руки одержують винагороду
Від гідних обранців лише у долярах.

***
А жінки підневільної нації
Самі прагнуть дискримінації,
Щоб пустити сльозу при нагоді:
— Ой, які ж ми нещасні в нещаснім народі!

***
Не чекайте небесної манни,
Переходьте на кашу манну.
Бо коли вже жінки — наркомани,
То ми йдем у глибини туману.

***
Делегатка парламентських слухань
Мені слушно шепнула на вухо:
— Як обрали в делегати,
То сказали б, не лягати!

***
Довго будемо Вітчизну
Будувать з кривавим потом,
Поки привид комунізму
Згине за колючим дротом.

***
Верховна Рада накладає вето,
Немов несе Указ до туалету.
Дограється! Її в наступний раз
Упхають в історичний унітаз.

***
Молодий демократ Грох,
Що був донедавна в Русі,
Любить ловити блох
У чужому кожусі.

***
В одну церкву зганяли монархи,
Будь-кого розіп'яти готові.
А тепер всі попи - патріархи,
Кандидати в боги почергові.

***
Прямувать до свободи помалу
Буде скривджена доля народу,
Допоки до криміналу
Не відправимо несвободу.

***
Мліє демон в кратері.
А вулкан пригас.
Попіл демократії
Облягає час.

***
Демократи, де вони?
Де їх горній шлях?
Язикаті демони,
Попіл на вустах.

***
Приклад народам усіх земель,
Як вирішувать надзавдання:
Окремий рахунок має бордель,
Окремий рахунок — баня.

***
Втрачає в ціні життя,
Побите Серпом і Молотом,
В час, коли всяке сміття
Себе уявляє золотом.

***
Люди гримлять, як труби,
Наклавши на мудрість табу...
А завтра — лиш диму клуби —
І свобода летить у трубу.

***
Пожалійте Мороза,
Люди суворії:
Він випав із воза
Історії!

***
Наслухає з минулого клич
Одеський аграрій Лукич,
Бо любить село в нічну пору,
Як злодій — громадську комору.

***
Закликаючи до мордобою
Континенти, моря й океани,
Залишились самі собою
Схарапуджені росіяни.

***
Мені явивсь Ісус Христос
І сказав у розмові зі мною:
Ви справді вірите, що Мороз
Конче потрібний весною?

***
Злодій ходить за лягавим
І за гаєм залягає.
Йде лягавий зелен-лугом
І лягає поряд з другом.

***
Ти все робив, що міг,
Для рабської породи,
Забувши про батіг
Як інструмент свободи.

***
Коли воля металева,
Торжествує мета лева.
А не маєш волі, брате,
Будеш в рабстві помирати.

***
Слова стають вічними тільки тоді,
Коли в їх розріджену плоть
Пружно влітають думки молоді,
Щоб смерть-пустоту побороть.

***
Простота уявляє, що простуємо далі.
Що ступаємо вгору крутими сходами.
А слова і діла у сваволі повсталі
Пригасають на волі. Відходимо.

***
Все ж нас кличуть нові вершини,
На які шуганемо з низин,
Але мусимо окремі меншини
Підняти до рівня більшин.

***
Після блискавки, бурі і грому
Зажурилися українці —
На руїнах рідного дому
Опинились як погорільці.

***
Життя в політиці не знає втіх,
Коли довкола все страшне й похмуре.
Змиваю з себе первородний гріх,
А як зламати віковічні мури?!

***
Навколо мене нецікаві люди
І я цим людям також нецікавий.
— Ви хто такі? Тутешні чи приблуди?
— А ви хто є? Тим часом не з ЦК ви?

***
Якщо не позбираєш потрібних віз
По всіх начальниках в Україні,
Навіть Чумацький Віз
Не визнають у Кабміні.

***
В час проривів і зневір,
Де любов упала в порно,
Нами править бузувір
Трьохсотлітньо-невідпорно.

***
Відомий журналіст Лис
Спілку за горло стис:
— Як полюбиш, віддам свою шкурку.
А як ні — то задушу, мов курку.

***
Кандидат невідомих наук
Творчих не звідав мук.
Та задумався серед ночі:
— Чом у рака заплакані очі?

***
Роль у боях аж ніяка,
На тілі ані рубця.
Та вдягається, як вояка.
І приймає пози бійця.

***
Не всі залізні кобилиці
Працюють на залізниці.
А жінки, що духом підупали,
Готові лягати на шпали.

***
Березіль. Я вітаю жінок,
Хоч варто було б зберегти слова,
Допоки розтане сніжок
І підсохне зелена трава.

***
В голові є великі пустоти,
Попільницю нагадує рот.
Не жінки, а бездумні істоти,
До безтямних готові пригод.

***
Ладні в чужий полон
Потенціальні зрадниці.
Не зарадить одеколон,
Коли з рота несе, як із задниці.

***
Як дивлюся на вас, курці,
І ковтаю ваш дим, як зміюку,
То подумки у руці
Стискаю важку каменюку.

***
У ліричній повісті
Є всякі загадковості.
Але кохання в повісті —
Вершина загадковості.

***
Вечірньої години
Закоханий юнак
З любовної вершини
В траву упав навспак.

***
З вершини чи з дружини,
У сні чи наяву,
Упав юнак з вершини
В затоптану траву.

***
Між нами мігрують мігранти
І бомжі, і франти.
З-поміж них заявив Мікроб:
— Многих вложил я в гроб!

***
Талановита дама на пенсії —
Які тут до неї претензії?
Але як тут в умовах присмерку й стресу
З бабусі зробить молоду поетесу?

***
Довівши справу до страму,
Добре йому потрафив я, —
Де вписати мав епіграму,
Красується епітафія.

***
Нової моралі чарівний завзятько,
Павлик Морозов продав свого батька,
А сьогодні на дарівщину
Він готов обмінять Батьківщину.

***
Після розпаду СРСР
Крила розправив україножер.
Не дивно, що першими з'їсти
Україну — готуються комуністи.

***
Сіріє сутінь під сутаною
У затінку сумних думок.
І сатана перед осанною
В сум'ятті осені примовк.

***
— Скінчилась казочка! — Дитя
Від розпачу слізьми вмивається.
— Найкраща казочка — життя.
Але й вона кінчається.

1
Стихли звуки бравурних мелодій,
В натовп пхаються папарацці.
Возвеличений натовпом злодій
Безголовим дає по шапці.
Ще не випита чаша до дна,
Ще на дні є запаси отрути,
І печаль моя, досі страшна,
Ще страшнішою може бути.

2
Незалежно, в які розмальовано барви
Їхні слова і напористі прапори,
Не готов ні Барбосу, ні Барбі
Я повірить цієї пори.
Відчуваю мембранами вух —
Десь ростуть буревії злі.
А він і вона чужинецький дух
Здатні множить на рідній землі.

З
Батька й матір я не забув,
З ними долаю свій стид і страм.
Та з ким би не знався, з ким би не був,
Я всюди лишаюся тільки сам.
Рахуюся з думкою тих і тих,
А позиції власної не віддам.
І в пеклі ідей, і в соборах святих
Я підзвітний лише небесам.

4
Натовп шумить, ніби темний ліс.
Що розгойдує хмари похмурі.
Поселився у натовп лукавий біс
І живить жадобу до збурень.
Натовп лихими чутками обріс,
І напруга у ньому зростає.
Та з'являється міс Компроміс —
І жадоба до збурень згасає.

18—25 січня 2010

Він сам собі писав листи
І цитував їх при нагоді,
Щоб спритну думку піднести,
Як апробовану в народі.
Він, професійний патріот,
Як профі прославляв Вітчизну,
Щоб легше грабувать народ
В ім'я свого патріотизму.

— Катерино, відчини-но,
Катерино, дай-но!..
— Не чіпай мене, скотино.
Геть іди негайно!!!
Ради свого інтересу,
Хтивий парубоче,
Чимскоріше їдь в Одесу,
Там є та, що хоче.
Стоїть баба на панелі
У позі цариці:
Ноги, як стовпи, дебелі
І, як бомби, циці.
Стоїть баба гандрабата,
Втілення розпусти,
Вона сходу секс-пірата
Під спідницю пустить.
Дожились в часи веселі
У ринковім стресі:
Вже й цариця на панелі
Сучиться в Одесі.

Молода, красива медсестра,
Взявши білий, як халат, папір,
Видала з-під власного пера
Незбагненно самобутній твір:
Хай не знають про це дури,
Сонні сови і сичі,
Які гарні процедури
Робим пізно уночі.

Пляжу найкраща одеська реклама —
Над морем розкинулась пишна дама:
Ніби золота злитки,
Сонцем налиті литки, —
Зліва литочка
І справа литочка,
А посередині — калиточка:
Будь ласка, хлопці хороші,
Вкладайте в калиточку гроші!

Таку розмову тет-а-тет
Почути міг лише поет.
Налюблені до знемоги,
Наколисані снами.
Сказали жіночі ноги:
— Тільки між нами!

* * *
У приморськім готелі
Натреновані панночки
Ногами на стелі
Відкручують лампочки.

* * *
Жінка, подібна до білої вишеньки,
Стрекотала зі сцени сорокою,
Намагнічено гарна в сорочці вишитій.
Ще гарніша — попід сорочкою.

* * *
У мого доброго друга
Об'явилась дружина друга.
Якби першу не кинув під осінь,
Певно, був би живий і досі.

* * *
Одеська красуня Настя
Сказала, хіхікнувши здуру:
Як мало треба для щастя! —
І за ліфчик сховала купюру!

* * *
Чорт попутав молоду поетесу
Надіслать свої твори Дантесу.
Відгукнувсь дуелянт до писучої чічки:
— Галю! Жди біля Чорної річки.

Мудрагель запримітив модель
І представивсь на пляжі: «Я — Лель!»,
А вона, в синю хвилю одіта,
Грайливо назвалась: «Лоліта!»
Кругловида красотка, жилава,
Сексопілка, як олімпійка...
«Невже вона досі невживана?» —
Мисль закралась у парубійка.
І він, мораліст, розім'як,
Спохмурнів на межі закохання
І сказав сексопілці слабак
Ледь не в сльозах на прощання:
Живемо у час протиріч,
Але вперто йдемо до гармонії.
Вам зичу я тисячу й одну ніч
Любовної агонії!..

ГРАФ ВИПИВ УСЕ, ЩО БУЛО В ГРАФИНІ,
І фото замовив собі без графині.
— Однографія вийшла! — графиня сказала,
Коли ту фотографію споглядала.
Граф згодом відцмулив лиш півграфина
І фото замовив: «Граф і графиня».
А потім промовив: — У точку потрафив я!
Була однографія, тепер — парно-графія.
Та що тут казати, глаголити всує!
У графа й графині все склалося гарно.
І все-таки день, що без них не існує,
Вливається в ніч й торжествує попарно.

— Гей, хто в лісі, озовися!
Гей до гея усміхнися,
А якщо ти Гей Василь,
З лісу мчи за сотні миль!
Не потрібні в лісі п'янки,
Де гукають: — Дружно, гей!
Бо озвуться лесбіянки —
Буде збочень апогей.
— Дружно гей! — не варт кричати
На застіллях в ювілей,
Та ж подумають дівчата.
Що гукає гея — гей.
— Гей, на горі!.. Сурма грає.
Всім лихим вітрам навстріч
Козаки йдуть попід гаєм
Не на Лезбос, а на Січ.
Через гульби й через Січі,
Аби рід свій звеличать
Козаки спізнали вічність
В колі праведних дівчат.

Підкручуючи невидимий вус.
Я усміхався до красотуль
І чомусь утікав від спокус,
Як тікає заєць від куль.
Жіночий ансамбль «ДАРОМДАМ»
Весь час виступав тут і там,
Та з якоїсь чудної причини
Я уникав дармівщини.
Виглядаючи кращу з доль,
Я чекав на свою Ассоль,
Але тільки морський прибій
Лікував мій задавнений біль.
Врешті, буднів стихія скорила
Червоні мої вітрила.
Як наставник я мав інтерес
До творінь молодих поетес
І на трепетній грані руки
Шліфував я дебелі рядки.
Був чутливий на слово і звук,
Самотність поборював з мукою,
Та ніколи й ніде Осадчук
НЕ БУВ ПАДЛЮКОЮ.