Праві назвалися лівими,
Ліві зробилися правими,
Безправні — більш обізлілими,
Але залишились безправними.
Ті, що були німими,
Поробилися язикатими, —
Хто позмагається з ними,
Язиком тротуар підмітатиме.
Стали сумними безжурні,
Оптимісти не мають рації.
Домоглись послідовні дурні
Підвищення кваліфікації.
Хто носа тримав за вітром,
Став майстром своєї справи.
Варить його макітра
Лише злободенні страви.
Вчорашня брехня стає правдою,
Сьгоднішня правда — брехнею.
Над своєю душею безправною
Я схилився і плачу над нею.
День сущий у нас — о'кей!
Грядущий день — за туманом.
Лакеєм зостався лакей,
Переназвавшись паном.

***
Хто в цім житті сатир, а хто мудрець,
Хто кращий, а хто гірший серед нас,
Розсудить Бог, прийнявши рішенець
Без нас, тоді, коли настане Час.

***
Два українці — три гетьмани, —
Ця формула веде в самообмани:
В житейськім морі сьогочасних чвар
Четвертий — генеральний секретар.

***
Козак, як буря, в клекоті атак
Літає і рубає яничар.
Ну а лайдак? За учтою лайдак
Чарує публіку у передзвоні чар.

***
Добре знаю що є, що було — пам'ятаю,
Лиш не можу сказати що буде,
Допоки в керманичах рідного краю
Ходять нерідні люди.

***
Важка і серйозна робота —
Хвалити достоїнства ідіота,
Особливо, коли, як на гріх,
Ідіот сидить вище за всіх.

***
Комуністи вміють послати на плаху,
Вміють довести суспільство до краху.
Але не знають механізму,
Як прийти до комунізму.

***
Від лицарства до лайдацтва
Пройдено доблесний шлях, —
Гарцюють нащадки козацтва
Не на конях, а на костилях.

***
Бачу наскрізь і сих, і тих,
Хто кричить, хто зубами скрегоче,
Чую того, що ззаду притих
І вдарити в спину хоче.

***
Ростом коня переріс,
Втаємничений зовнішнім лоском.
Недоносок на мене доніс
І залишивсь недоноском.

***
Хто на мерседесі, хто трамваєм,
А хто пішки ступаючи по землі.
Кожен по-різному в зал потрапляє,
Лиш одна депуташка летить на мітлі.

***
Влаштувались, немов самозванні боги,
Почуваються поряд вони пречудово:
Поклик ліктя пробуджує поклик ноги,
Хамський намір похабне породжує слово.

***
Чутка шириться вельми чудна,
Що ринку сучасному до лиця, —
У Москві продається Кремлівська стіна,
Та в жодній країні нема покупця.

***
Хто думає партійним гузном,
Легко стає на крутім рубежі,
Звідки малозабезпеченість глуздом
Сягає катастрофічної межі.

***
Обкрутив, скособочив, заплутав,
Піднебесне залив червоним, —
Примостився шахрай за пультом
І шахрують його мікрофони.

***
Підступна система «Рада»
Мені аж ніяк не рада:
На кнопку я кладу палець,
А виступає неандерталець.

***
Комуніста Краснякова
В бій направили до Львова,
А там тихо. Як тут буть?
Треба крикнуть: — Наших б'ють!

***
— Кажуть, на президентській міні
Марчук підірвавсь у Кабміні...
— Та ж не вірте в дурні побрехеньки —
Сидить він у залі живий-живенький!

***
Товариство спритне і чудне,
Депутати і депутатки,
Створили акцизами на спиртне
Ансамбль пісні і пляшки.

***
На смітниках консервні банки
Вилизують щурі і бомжі.
Церковні ж миші пруть у банки
І там жирують, як вельможі.

***
Коли вже впадемо нарешті на дно,
Почнеться відродження в руслі змін,
Які проповідує дід Юхно —
Наш український Ден Сяо-Пін.

***
За вікном пригасла хуртовина.
Ллється в шибку небо голубе.
Мирний час. А бойова людина
Нападає на саму себе.

***
Хочеш бути гетьманом? То будь,
Лиш про це нікому — ні слівця!
І серед базік збагнеш мабуть,
Що мовчання блазню до лиця.

***
Нас чекають свинцеві зливи,
БеТееРи і барикади,
Якщо беручкі примітиви
Знову прорвуться до влади.

***
Моісеєнко й Пейгалайнен
Обіцяють комунізм незагайно
За умови, що правити світом
Будуть люди із ком. привітом.

***
Засмучена й перемучена
Вітчизна, як сива ненька, —
Хто каже: «Провина Кучмина»,
Забув про орду Симоненка.

***
Повелось із жовтневих днів
І до нас перейшло навпрошки, —
Від імені робітників
Говорять меткі пацюки.

***
Довкола, як в темному лісі,
Тому й лізе в пригаслі уми
Прогресивна партія мракобісів,
Спекулюючи світлом серед пітьми.

***
Пацюки зненавиділи жирних котів,
Накликають на кривдників кари суворі
За те, що ганяють коти пацюків,
Не дають жирувати у спільній коморі.

***
Порятунок знаходжу в жарті я,
Коли виникає курйозна позиція.
Що таке прогресивна фашистська партія?
Те саме, що свята інквізиція.

***
Про сталіністів варто розповісти,
Щоб знали дорослі й діти, —
Теоретично — інтернаціоналісти,
Практично — антисеміти.

***
Якщо в боротьбі насупроти пияцтва
Не здригнулась ні разу козацька рука,
То гетьман українського лайдацтва
Здолає будь-якого пияка.

***
Першого квітня людям на втіху
Народився засмучений майстер сміху, —
Гоголь в пітьмі спалахнув, як ватра,
Щоб людина збагнула, чого вона варта.

***
Глуха співає для глухих,
Щаслива від поганого:
— Парней так много холостих,
А я люблю Зюганова.

***
Хмурніє Гоголь: — Ая-яй-яй!
Ще сонце котиться за пруг,
Ще Дніпр тече... Хоч рідний край
Терзають полчища злодюг.

***
Де сиділи комуністи,
Ладні сісти УеРПісти,
Їхні помисли крислаті
Вже націлені в крісла ті.

***
Сміється Гоголь: — Дивний час!
Куди не глянь, кругом обнова.
Але ж, нащадки, серед вас
Постійно бачу Хлєстакова.

***
Коли обкомовець Найда
Підходящого слова не знайде,
То вміє майстерно себе показать,
Згадавши Христа-Бога-Мать.

***
Читає Гоголь стенограму
І паленіє геть від страму:
— Невже політики відомі
Говорять так, як у дурдомі?

***
Херсонщина — дірка озонна,
То обранці її — на-хер-сона?
Ті, що вперто туди нас кличуть,
Куди і вступати не личить.

***
Суходолом адмірал Кожин
В депутати прийшов, як і кожен.
І, за фахом твердь ненавидячи,
Пливе в демократію сидячи.

***
Вклавши вухо у навушник,
Спить у залі ДемПеУшник,
Зовні мудрий, як Сенека,
Все ж подібний на генсека.

***
Комуніст до комуніста
Уночі послав есбіста,
Наказавши: — Або вбить,
Або гада перепить!

***
КУН заговорив басом
І таке закундибасив,
Що навіть комуночорти
Кусали себе за хвости.

***
— Фінансуйте АПеКа
На потреби козака,
Що продав коня й овес
І сідлає мерседес!

***
Сесія розглядає Бюджет
В умовах економічного дива —
Найбільш драматичний сюжет.
З елементами детектива.

***
Своєму розуму зобов'язаний,
Пишний, мов доктор кулінарних наук,
У залі сидить перев'язаний
Показово голодний Чапюк.

***
Розлетілася добра вість,
Що ситий вже більше не їсть, —
Нарешті і в Ростислава
В межах округу росте слава!

***
Біг пес через овес
І вскочив у пишне купе:
Чкурнувши від КПРС,
Потрапив до еНДПе.

***
Ні дороги важкої, ні долі не бійся,
Але не дозволь перетяти свій шлях
Прогресивній партії мракобісів.
Що готова до раю вести крізь ГУЛАГ.

***
Спадкоємці злочинної партії,
Яких, як не дивно, ще носить земля,
Вже цитують Європейські Хартії,
Тільки б свободу звести до нуля.

***
Щоб думати, то — Боже, борони!
Думки живі давно вже їм чужі.
Вони уперлися, як барани,
На ними ж таки створеній межі.

***
Дуже цікавить дзвінкого Чижа
Ота лиховісна межа,
За якою всі люди голодні
В комуну вернутися згодні.

***
Одні прагнуть необмеженої влади,
Інші мріють завести гарем,
А популісти — із Верховної Ради
Хочуть зробить еМеМеМ.

***
Депутати кричать, як грабіжники,
Що з ножами гасають базаром.
А в Мороза горять запобіжники —
Значить весна незабаром.

***
Ті злодюги, хай їм грець,
Нахабніють, як пірати.
Але скоро Дурдинець
Запроторить їх за грати.

***
А як ні — насамкінець
Піде злодій в депутати.
Та чи зможе Дурдинець
І його упхать за грати?

***
Переплутавши ринок з базаром,
Ми не вийдем з політичних чвар, —
Якщо землю не визнать товаром,
Значить люди на землі — товар.

***
Серед відвертих псяюх
Говориш про речі чудні, —
Лиш той ігнорує Рух,
Хто спочиває в труні.

***
Під ногами українська земля,
На погоні — кремлівська зоря.
Тризуб в емблемі, як мадригал, —
Такий екзотичний наш генерал.

***
Я в свої філософські строфи
Вмонтовую прізвище Йоффе,
Щоб ніхто про мій вірш не посмів сказать:
— Він Йоффе замовчує, йофф-його-мать!

***
Застільний азарт ледь поблискує в оці,
Булькає голос, як зірваний кран...
Ні в чім не явивши ні сили, ні моці,
Він зветься надміру шляхетно Моцпан.

***
— Чому життя важке й погане? —
Скажіть мені, похмурий пане.
— Тому, що камінь на душі
Затоптують товариші.

***
Обрано цікавий курс
З тихих вод і ясних зір —
На глобальний землетрус,
Де в людину вскочить звір.

***
Від енергетичної катастрофи
Порятує нас тільки Йоффе.
Але за умови: якщо цей оратор
На трибуні не бахне, як четвертий реактор.

***
Хірург зарізав кабана
в кутку свого подвір'я —
Хряк навіть хрюкнути не встиг
у тихе надвечір'я.
Любив господаря кабан
як-добряка і друга
І надто довіряв рукам
блискучого хірурга.

***
Планами соціальними обуян,
Як миру оливкова віть.
Стоїть на трибуні Стоян.
То нехай собі там і стоїть!

***
Свобода плекає нові сорти
Після збурень і окультурень.
Але як не крути і як не верти,
Дурнем лишається дурень.

***
На крутому історичному повороті
Часом пересихає у спраглому роті...
Та блякнуть незлагоди і незгоди,
Як блимне з-за хмари зоря свободи.

***
І після закону про владу
В державі немає ладу.
Тому що керують в державі
Люди на розум кульгаві.

***
Куди не глянеш, те саме
Оточує мене й тебе.
Хто вчора знав «ні бе, ні ме»,
Той нині каже: «ме!» і «бе!»

***
Прислухайся, які поради
Дають тобі, кому не лінь.
В бездумності нової влади
Стара бездумність поколінь.

***
Погромно говорить з трибуни Смірнов,
До Кучми звертаючись запанібрата, —
Майстрами таких трибунальних промов
Незримо кермує рука волохата.

***
Волає з трибуни Райковський,
У суті своїй — райкомівський,
Певний того, що без райкому
Він жити не дасть нікому.

***
При Чапаєві був шельменком-
денщиком. Підсобляв у нужді.
Виріс Петька і став Силоненком,
Сам себе записав у вожді.

***
В час проривів і зневір,
Де любов упала в порно,
Нами править бузувір
Трьохсотлітньо-невідпорно.

***
Павлик Морозов і Саша Мороз —
Хлопці з одного загону.
Далі хай мчить собі їх паровоз,
А ми помахаєм з перону.

***
В чорну ніч зникаючи поволі,
Сонце говорить на видноколі:
— Якщо світло можливе лише на волі,
Скільки світла тепер в Чорноволі?

***
Все ж нас кличуть нові вершини,
На які шуганемо з низин,
Але мусим окремі меншини
Підняти до рівня більшин.

***
Приклад народам усіх земель,
Як вирішувать надзавдання:
Окремий рахунок має бордель,
Окремий рахунок — баня.

***
Один по трибуні пливе, як Дунай,
Трибуною інший пливе, як Дунаєць.
Та ледь не заплакав зачумлений край,
Що нині не був на трибуні Заєць.

***
Лише підколодні гади
Зводять нові барикади.
А хто вірить у мудрість народу,
Захищає Конституційну Угоду.

***
Рано чи пізно протистояння
Веде від збурення до повстання.
Врешті, хто часто протистоїть
На колінах опісля стоїть.

***
В обстановці відверто похмурій
Зустрівсь мені Балдурій Юрій
І як щирий, відвертий друг
Розповів про життя шовінюг.

***
Поряд завше, і все підряд
Роблять разом, мов курка і півень.
Депутатський сімейний підряд
Секс підняв на партійний рівень.

***
До протидії підбурені
Політики пруть у прорив.
Щоб розійтись як обдурені
І ті, хто когось обдурив.

***
В Україні множаться бюрократи,
Ростуть і ростуть управлінські штати.
А в Сполучених Штатах —
бюрократам на зло! —
Тих штатів півсотні, як і було.

***
Напівшепотом, стихенька
Промовляє з трибуни Стешелько,
Штовхаючи владу на стежку знайому,
Щоб знов опинилась в обіймах райкому.

***
В політиці нема правих,
Є праві й ліві, задні і передні.
А перемоги ждуть лише на тих,
Які найбільш згуртовані і вредні.

***
Ті сталь варили, ті поле орали
І годували людей чужих.
А найспритніші пішли в ліберали,
Щоб осідлати і тих, і тих.

***
Сезон відкрився чи шизон?
Шизон, звичайно, унікальний.
Лиш ті гвалтують мікрофон,
Хто має норов маньякальний.

***
Навколо мене нецікаві люди
І я цим людям також нецікавий.
— Ви хто такі? Тутешні чи приблуди?
— А ви хто є? Тим часом не з ЦК ви?

***
Ти знов диктатурою мариш,
В газетку «Товариш» уткнувши ніс.
Тамбовський вовк тобі товариш.
Хоч і дивишся в рідний ліс.

***
Після розпаду СРСР
Крила розправив україножер.
Не дивно, шо першими з'їсти
Україну — готуються комуністи.

***
Правонаступники катів
Не будують в майбутнє мостів,
Вірні своєму кривавому стягу,
Ладні вести нас назад, до ГУЛАГу.

***
Пізно нам світить прозріння.
Як промінь вечірній у вітті, —
Той, хто помер від куріння,
Не кашляє на тім світі.

***
Потрапив у село трактор.
Отриманий за контрактом,
А далі весь хліб і останню шкварку
Обміняло село на солярку.

***
Дід помер від простуди.
Як пройшовсь без пальто в пургу.
Але заповів нам: — Люди,
Тільки босі ходіть по снігу.

***
Злодій злодію моргає
У колгоспному дворі:
— Не дрімай! Часу не гає
Старший злодій «нагорі».

***
Позашлюбні діти нації
Гріш кладуть до капшука
І волають: — Без інфляції
Жить не може АПК!

***
Завод зупинився. Верстати в іржі.
Між статтями бюджету одні суперечності.
А Шмарченко вперто лежить на межі
Мало-за-без-пе-че-ності.

***
Діяч Сивоненко кричати звик,
Коли ще сидів за рулем обкому,
І стає на трибуну, як на броньовик,
Щоб знову не дати пощади нікому.

***
Накликає Літренко червоні вітри.
Посилає з трибуни громи й блискавиці,
Певна того, що можна пошить прапори
Для старої системи із старої спідниці.

***
Зганьбили давно депутатські мандати,
Не здатні нічого народові дати,
Діячі, що давно всіх людей ошукали,
Сновигають по залу, немов шакали.

***
Але ж у виборчім новім законі
Змішалися люди і коні,
Ї в тій мішанині до влади
Можуть прийти підколодні гади.

***
На відоме питання Кучми —
Що ж нині будуємо ми? —
Я сам відповісти берусь:
— Дніпропетровську Русь!

***
Лежить під грушею Данило,
Вслухаючись у тиші суть,
І каже: — Щоб їх удавило,
Що довго їсти не несуть.

***
Сідлаю коника ілюзій,
Уздрівши світло із пітьми,
І не спішу сказати музі,
Що воля — посестра тюрми.

***
Життя в політиці не знає втіх,
Коли довкола все страшне й похмуре.
Змиваю з себе первородний гріх,
А як зламати віковічні мури?!

***
Верба не замінить дуба.
Та невже ви збагнути не годні,
Що Лосов — то є Коцюба,
Ще більш закоцюблий сьогодні.

***
Бабцю знову з контори погнали,
Не дали їй ні дров, ні муки.
Бо керують там феодали,
Відродивши середні віки.

***
В понеділок або в четвер
Традиційно збереться Президія.
Хто духом донині не вмер,
Ще трохи на світі пронидіє.

***
Жорстокого часу бранці
В неволі кували волю.
Ми ж, долі своєї обранці,
Невже ми загубимо долю?!

***
Божу заповідь: «Не вкради ти!»
Порушив, хапнувши кредити.
Недаром, як божий дар,
Нари прийняв Божедар.

***
Поки не розікрали дорешти
Нашу землю, і надра, і води,
Проголосуємо за арешти
В ім'я порятунку свободи.

***
Обравши шлях алкоголізму.
Він не дійшов до комунізму.
Ліг на обочині пігмей
І далі бреше: — Я — Мойсей!

***
— Поряд з троном стоїть ешафот!
Від Владики почув народ
І, повіривши в правду щиру,
Загадково погладив сокиру.

***
Люди з радянської легенди
Вже розуміють реальність оренди.
Але до кінця не збагнули мабуть,
Що в оренду розуму не дають.

***
Призналась партійна коза,
Відкривши секрет мені:
— Я голосую інколи «за»
Виключно в Рік Свині.

***
У кого розвалилась голова,
А психіка в наближенні авралу,
Незмінно він повторює слова:
— Свобода привела нас до розвалу.

***
Я знаю давно Бобрильова,
Людина він вельми чудова!
А кажуть, що ніби в Криму простужений
І десь там на березі моря контужений.

***
Носов одкрив у Кабміні
Невідоме нікому досі:
Проектанти законів незмінні,
Як і він, колупаються в носі.

***
Кожен лишився самим собою,
Суперечку довівши до мордобою:
І лівому Найді, і правому Хмарі
Елегантно відбилися пальці на харі.

***
Після блискавки, бурі і грому
Зажурилися українці —
На руїнах рідного дому
Опинились як погорільці.

***
Злодій ходить за лягавим
І за гаєм залягає.
Йде лягавий зелен-лугом
І лягає поряд з другом.

***
Якщо не позбираєш потрібних віз
По всіх начальниках в Україні,
Навіть Чумацький Віз
Не визнають у Кабміні.

***
Простота уявляє, що простуємо далі,
Що ступаємо вгору крутими сходами.
А слова і діла у сваволі повсталі
Пригасають на волі. Відходимо.

***
Наслухає з минулого клич
Одеський аграрій Лукич,
Бо любить село в нічну пору
Як злодій — колгоспну комору.

***
Закликаючи до мордобою
Континенти, моря й океани,
Залишились самі собою
Схарапуджені росіяни.

***
Мені явивсь Ісус Христос
І сказав у розмові зі мною:
— Ви справді вірите, що Мороз
Конче потрібний весною?

***
Говорили про все потрохи,
Хто б на трибуну не вліз,
Прояснивши сутність епохи —
Непогамовний балакунізм.

***
Демократи у трансі постійному
Від трибуни і до трибуни.
Поводяться геть по-партійному
Говіркі вихованці комуни.

***
Мліє демон в кратері,
А вулкан пригас.
Попіл демократії
Облягає час.

***
Демократи, де вони?
Де їх горній шлях?
Язикаті демони,
Попіл на вустах.

***
Хто говорить багато і всує
І літає, як мокра курка,
Той залюбки голосує
За кожного придурка.

***
Запитав Іван Івана:
— Що за прізвище в Гоцпана?
— Де стоїть у слові гоп.
Там було раніше поц.

***
Молодий демократ Грох,
Що був донедавна в Русі,
Любить ловити блох
У чужому кожусі.

***
Немає сумнішої повісті
В час трансформації,
Як Закон про свободу совісті
та релігійні організації.

***
Був Зінченко після Колесника,
Став духовним суддею Шульга.
А Закон цей у ролі песика
Гавкати всім помага.

***
В одну церкву зганяли монархи,
Будь-кого розіп'яти готові.
А тепер всі попи — патріархи,
Кандидати в боги почергові.

***
Прямувать до свободи помалу
Буде скривджена доля народу,
Допоки до криміналу
Не відправимо несвободу.

***
Хто говорить вище норми
Ще й кричить, як на заріз,
Той веде з руїн реформи
В ошалілий екстремізм.

***
В епіцентрі землетрусів
Дід звернувся до бабусі:
— Ти призналась не про все,
Тому нас тепер трясе.

***
Втік весною, вернувся влітку.
Про кохання повів розмову.
Все дружині сказав. А сусідку
У садочку взяв за основу.

***
Не можем перейняти ніяк
Соціального досвіду австріяк
Тому що думають австріяки,
А думать українцям — до... сонця.

***
Наші славні аграрії
Демократам на зло
Довели до аварії
Українське село.

***
Йдемо до споконвічної мети
Під проводом Михайла Сироти.
Дай, Бог, щоб, зачарована метою,
Не стала Україна сиротою.

***
Сидять люди на балконі,
Як до стелі прив'язані коні,
І тому це реальність, а не каприз,
Що на зал вони дивляться зверху вниз.

***
Він з народження до гроба
Вірить в мислі геніальні,
Але як духовна особа
Любить речі матер'яльні.

***
На трибуні бунтує Наталія,
Вносить гнівно гучні пропозиції.
Соціально позує каналія
Намагнічена в секс-опозиції.

***
Відомі всім діячі
Тримають одне в голові:
Побачені в снах калачі
Мають буть дармові.

***
— Хто сьогодні не п'є
З моїм татом,
Того завтра уб'є
Мирний атом, —
Каже мій мудрий онук,
Доктор чорнобильських наук.

***
Чи похмурий осінній час,
Чи роки беруть помалу...
Але Заєць чомусь пригас
І не бігає вже по залу.

***
Що більше беруть додому
Бензину й солярки,
То гучніш на полях Агропрому
Лунають прокляття і сварки.

***
Непримітна Гапка за сапкою
Стає павою на Оболоні.
Але Гапка лишається Гапкою,
Коли рота відкриє в Лондоні.

***
Посилають в Меццу Нату,
Молодичку небагату, —
На віддяку меценату
Ната входить гола в хату.

***
Немає в старців ліпших тем,
Як говорити про гріх,
Їм на кожному кроці гарем
Уявляється курям на сміх.

***
Лаяли демократію «ліваки»,
Бунтарям обіцяли погром,
І Харків «прославили» на віки,
Заливши його лайном.

***
Нової моралі червоний завзятько,
Павлик Морозов продав свого батька,
А сьогодні на дармівщину
Він готов обмінять Батьківщину.

***
Сили номенклатурні
Прийшли з учорашнього дня.
А хахол пошивається в дурні
В своєму хліві, як свиня.

***
Для суріпи й чортополоху
На плодючій вкраїнській землі
Відкривають нову епоху
У державних кріслах москалі.

***
У тьмянім промінні зорі
Сіріє суспільство хворе,
Як лікують не лікарі,
А розгублені прокурори.

***
Рідні вони чи безрідні,
Готові підняти меч,
Сучасні негідники гідні
Кривавих своїх предтеч.

***
Хочуть збити нас з дороги,
Що іде з глибин віків,
Знавіснілі носороги
В табуні більшовиків.

***
Ринкових рухів натхненник
Суворо говорить Пензеник:
— Не піймать вам жаданих жар-птиць.
Вперто лежачи горілиць!

***
Одна палата чи дві палати?
Невже противаг нема?
Добре зробили би депутати,
Створивши Палату Ума.

***
Кожен підкоп під Верховну Раду,
Певно, зміцнює іншу владу.
Та не варто копати і вдень, і вночі,
Бо в яму впадуть і самі копачі.

***
Він не першим у Наталії
Тримає руку на талії,
Та доводить, минаючи страм і страх,
Що Ромео трапляються і в Ромнах.

***
Після аварії в чорнобильській траві
Коні ростуть на дві голові.
Але чом у Президії — питання просте —
Ні одна голова не росте?

***
По дорозі зверху вниз
В час тривожний і критичний
Добре видно всім стриптиз
Псевдосоціалістичний.

***
Не варто нарікати на життя
І рвать затято на душі закови, —
Життя — то перша фаза небуття,
Тому страждання наше — тимчасове.

***
«Вболіває» з трибуни про бідних людей
Закоренілий «совок»,
Демонструючи інфляцію ідей
І повну атрофію думок.

***
Українець найбільше може
Тільки те, що під силу Ікару:
В час астральний покликання Боже
Обернути на Божу кару.

***
Від грому жовтневих відлунь
Стався з людиною чок,
І тому червоний хрунь
Носить червоний значок.

***
В час жорстокий, несамовитий,
Вбитий винен у тому, що вбитий,
Бо не зміг у фатальну мить
Ні себе, ні свій край захистить.

***
— Не убій і не вкради!
— Не дай ближньому пропасти!
Християнство до біди
Прилучають біржі й трасти.

***
Кандидат невідомих наук
Творчих не звідав мук.
Та задумався серед ночі:
— Чом у рака заплакані очі?

***
Весна торжествує помалу,
Пташки цвіріньчать надворі.
А Пронюк маневрує по залу,
Як миша в колгоспній коморі

***
Чи великий банкір, чи вусатий козак,
Хто Гетьман реальний, я збагнути не в силі.
Та один з них у тронному залі спить так,
Як не спить козарлюга в славетній могилі.

***
Мито на шкури овечі
Встановлюють диваки,
Забувши про те, до речі,
Що давно одягли їх вовки.

***
Не представляючи нації,
До чужинців потрапиш в полон, —
Донощик не має рації.
Він має лише диктофон.

***
Кажуть, що після нас
Настане прекрасний час.
А скоріш без таких, як ми,
Настане царство пітьми.

***
Немає на критику заборони,
Навіть карлик курличе: «Кар-р-кар!»
Та каркать на рівні ворони
Не варто, якщо ти і Карл!

***
Набувши людської подоби,
Позбувшись в'їздного мита,
У залі посланці худоби
Ревуть, як скотина невмита.

***
Втративши в мужа віру,
На мужчин задивляється молодиця,
Знять готова для хлопа шкіру —
Не лише осоружну спідницю!

***
Настали часи марнотратні
Навіть для сутності слів:
Жінок малувато в театрі,
А в буфеті багато курвів.

***
Життя — то процес перетворень,
Незмінно замінні обнови.
А в світ появивсь Богдан Горинь,
Аби потрясати основи.

***
Не можу збагнути ніяк,
Звідкіль виникає Кияк.
Та є в ньому те, що є:
Кияк прямо в лузу б'є.

***
Щиглик-миглик прошмигнув на гілку
З крони, як з корони, зверху вниз.
Цівкнув дзвінко, ніби влив у цівку
Струмінь сонця, що осяяв хмиз.

***
Здорові хлопці й веселі дівки
Об'єднались у творчі спілки
І, ради примноження власної слави,
Вимагають дотації від держави.

***
Була первородна і щира вона,
Була, як давальницька сировина,
В неї очі горіли, мов лампи з-під вій,
Ніби в ній загніздився енергоносій.

***
Жінки, що живуть не лише для народу,
Не марнують красу по колгоспних базарах,
На руки одержують винагороду
Від гідних обранців лише у долярах.

***
А жінки підневільної нації
Самі прагнуть дискримінації,
Щоб пустити сльозу при нагоді:
— Ой, які ж ми нещасні в нещаснім народі!

***
Не чекайте небесної манни,
Переходьте на кашу манну.
Бо коли вже жінки — наркомани,
То ми йдем у глибини туману.

***
Делегатка парламентських слухань
Мені слушно шепнула на вухо:
— Як обрали в делегати,
То сказали б, де лягати!

***
Похотило ж ти, Похотило,
Хто ж упхав тобі в задницю шило,
Що ревеш, ошаліла баберіє,
Як голодний ведмідь у Сиберії?!

***
Опівночі янгол-сурмач
Народ піднімає до бою.
А Хрещатиком тільки Драч
Гасає, махаючи булавою.

***
Немов коровай на таці,
Сонце постало з-за обрію.
Лише корифеї сексуальної праці
Не бачать його під ковдрою.

***
Терзають модерніста сни страшні
Поперемінно, двічі на добу:
Він спершу бачить Бубабу в труні,
А потім бачить Бубабу в гробу.

***
Закодоване на лиці
Я читаю крізь диму тумани:
Сьогодні затяті курці,
Завтра закінчені наркомани.

***
Після «маршала» Шмарова
Наша Армія чудова
Скільки має тих коліс,
На всіх їде під укіс.

***
Законодавець Олена
Сказала як жінка натхненна:
— Оминувши проблеми статеві,
Всі в Законі статті несуттєві.

***
Вчорашні стукачі
З ватаги режимних сук,
Нині заслужені діячі
Якихось шляхетних наук.

***
Шлють до Бога молитви натхненні
Богорівні священнослужителі.
А якби ще зашить їм кишені,
То, безгрішні, пішли б в небожителі.

***
Цього процесу ніяк не збагну,
Що стає визначальним для кризових днів:
Виплавляють все менше у нас чавуну
І все більше довкола чавунних лобів.

***
Доктор лихварських наук
Ледь не кожен день
Не виймає рук
Із чужих кишень.

***
Відомий журналіст Лис
Спілку за горло стис:
— Як полюбиш, віддам свою шкурку.
А як ні — то задушу, мов курку.

***
Не пора, не пора, не пора
Слухать те, що рече Мішура,
Бо він речник тієї пори,
Що творила вождів з мішури.

***
Степан Сліпко — оратор,
Серед селян найдужчий
У темноті орати
Уміє як видющий.

***
Якщо ти не з Дніпропетровська,
Ти тюлька сяка-таковська.
А якщо ти із міста Кучми,
Тоді ти талант могучий.

***
Дуже багато красивих слів
У демократичній розмові,
Тільки бракує мудрих голів
В роки роковані й безголові.

***
Теле- і радіозловживання
Кулику забезпечують виживання.
Зрештою, кожен кулик
У болоті своєму велик!

***
Жиріють нові буржуїни
На відкритій землі України,
Возвівши палаци до хмар...
А Жир худне, як пролетар.

***
В атмосфері відверто кволій,
Де в гріб заженуть, хочеш плач, хочеш вий,
Підгрібає каміння демократ Анатолій —
Глуму вчорашнього погрібний.

***
Ситуація вельми складна тепер,
Та ускладнить її багатьом охота...
Там, де не годен пройти БеТееР,
Легко і швидко проходить Пєхота.

***
Економіка падає. Ціни ростуть.
Нестабільність — то наша спадкова суть.
Либонь, довго іти на спад ще нам,
Якщо падать — Ікарова спадщина.

***
Дивись реально на все, як є,
І не гамуй свої збурені дні!
А як жовта газетка на тебе плює —
Значить ростеш у ціні.

***
Третього грудня — день інваліда,
Тому звертається баба до діда:
— Слухай, якщо ти люблячий дід,
Не поводься зі мною, як інвалід!

***
Ходить гордо й гонорово
Дивна чутка серед нас,
Що було не першим слово,
А був першим Левітас.

***
Припинимо вигуки й свисти всі,
Щоб не збурити сили причаєні,
І не будем чіпать особистості,
Якщо вона є, звичайно.

***
Посланці гніву і любові,
Звикаєм сміятись на кутні...
Колись, як лицарі Франкові,
Ми йшли в одну громаду скуті.

***
Настала криза в поетів:
Замість гонорарів — дулі, —
Міняю вінок сонетів
На свіжий вінок цибулі.

***
Дивні-предивні діти
Незбагненного часу
Знов принесли мертві квіти
Живому Тарасу.

***
Довго будемо Вітчизну
Будувать з кривавим потом,
Поки привид комунізму
Дражнить нас колючим дротом.

***
Київське товариство «Матня»
Робить вигляд, що ширить знання,
Створене компартійним пальцем,
Творить з хлопа неандертальця.

***
На крутому історичному повороті
Розум дитячий росте востократ:
Тільки демократ із Соскіним у роті —
Воістину молодий український демократ.

***
Слухняну, мов човен, хмаринку
До античних кермую химер,
Де за безцінь продав на ринку
Безцінні поеми Гомер.

***
Коли воля металева,
Торжествує мета лева.
А не маєш волі, брате,
Будеш в рабстві помирати.

***
«Бога взивай, а рук прикладай»
Узвичаєна мудрість босяцтва.
Стогне посивілий виднокрай
В гуркоті рукоприкладства.

***
Omnia mea mecum porto,
Як спонуку, покару й протест
Через кручі і нетрі вперто
Сам несу свій камінний хрест.

***
Слова стають вічними тільки тоді.
Коли в їх розріджену плоть
Пружно влітають думки молоді,
Щоб смерть-пустоту побороть.

***
В підколодної опозиції
Неможливі пропозиції,
Коли речники народу
Всіх гукають під колоду.

***
Гоголь навчив нас чортів не боятись,
А жіноцтво — ночами гасать на мітлі,
І всім заповів: — Людям краще сміятись,
Аніж з туги конать в безпросвітній імлі.

***
В саможерності заповзятий,
Той зал скоро сам себе з'їсть,
Не сформувавшись у дві палати,
Стане палатою номер шість.

***
Ти мовчиш і я мовчу,
Гоголь досі не мовчить, —
Сміх сильніший від плачу,
Бо сміятись — значить жить!

***
Машини, примчавши з далеких доріг,
В далекі яруги вивозять сніг,
І тільки мороз, як зими давній друг,
Не спішить із тепла в холоднечу яруг.

***
Визріває весна, йде льодам напролом,
Коли око прискалює мить окаянна,
Й не рятує від повені
лавреатський диплом —
Охоронна грамота графомана.

***
Товариство в роботі сіреньке,
Але на дурничку ласе.
— Комуністи, вперед! — сказав Симонелько
І першим побіг до каси.

***
Серед бідних найбільший багач,
Я сміхом поборюю плач,
Приречений вічно ловить
Свою усміхнену мить.

***
Кожна розумна книжка —
Налитий свободою глек.
А книжку таврують нишком,
Щоб мала свій номер, як «зек».

***
Прийнявши лицарську позу,
Аграрій включився в «розминку»
І за хвилину Морозу
Легко підсунув свинку.

***
Воно тупе, як трухлявий пень,
Представляє хто зна яку націю,
А в парламенті кожен день
Загострює ситуацію.

***
Не випадково знову
Слово надається Смірнову, —
Щоб у залі похмурий пан
Увів надзвичайний стан.

***
Востаннє хрюкнувши по-свинськи,
Плем'я критиків вимирає.
Тільки одна Тарнашинська
Міцно перо тримає.

***
Одна із пишних молодиць
Спокушає Верховну Раду
Тим, що повний кошик суниць
Носить постійно ззаду.

***
Маючи вдачу законодавчу,
Жінка вірна собі до скону:
Терпить владу лише виконавчу,
Ту, що любить її по закону.

***
— Проявити себе незмога, —
Зізналась чарівна дама, —
Нас вабила хатха-йога,
А звабила Хата Хама.

***
Очі сині, очі карії,
Пишні губи, як пампушки...
Де жінки-парламентарії,
За яких би вмер пан Пушкін?!

***
Тихі сексуал-демократи,
Позашлюбні діти народу,
Не вміють ні жить, ні вмирати
За нашу і вашу свободу.

***
Упала ціна на олію —
В цьому ви справді праві!
Але чому — не розумію —
Олії нема в голові?

***
У колі відомих псяюх,
Що душать козацький дух,
Депутат Красновух
Створює Анти Рух.

***
Готов я з Наталкою волю відчути
На далеких морських широтах, —
Якби хтось нам виділив дві каюти
У різних двох теплоходах.

***
У час кризовий і трудний,
Щоб не відродить комуну,
Легко може пан Зарудний
Перекинути трибуну.

***
Від збаламучених мас
Гримить не бандит Фантомас, —
Відверто лікнепівська класика
Торжествує в промові Масенка.

***
Прихильники парламентаризму
Погрузають усе більше в кризу,
Коли колективний розум
Являє свободі загрозу.

***
Проблема часу — проблема життя,
Яку не вдалось розв'язати нікому.
В погоні за часом виростає дитя
І з буття в небуття йде собі, як додому.

***
Бовдур не зміг сколихнути основ,
Навіть коли дописав собі «ов».
А Довженко Долженком себе назвав —
І поряд з «оновленим» Бовдуром став.

***
Чиж при Хрущові проявив свій дар
Й серед нездар прославивсь як свинар.
Свинар в політику подався, як у хлів,
І там свій дар підтвердити зумів.

***
Віднаходить травку Ваня,
Спирт вливає до трави —
і лікує травмування
Ліктів, ніг і голови.

***
Радикали в борні за державу
Дуже дбають про власну славу, —
Щоб утвердить свою преславність,
Вони ладні згубити «Державність».

***
Стало модним: без жодних зусиль,
Зате емоційно затято.
Говорити таке, як Василь,
Що вміє псувати свято.

***
Там, де «хе» і там, де «ге»,
Там, де інтерес Расєї,
Там під грифом МДГ
Виступає Алєксєєв.

***
Внаслідок внутрічерепної несправності,
Що скособочила рух думок,
Фраєр раптом вийшов із «Державності».
Взявся за голову і сів у куток.

***
Я змушений, вибачте, прямо вас запитати,
Майстри підбурювать одурений,
терплячий народ:
— Ви хіба українські народні депутати?
Ви худоба, що влізла в чужий город!

***
Знов подає голос червоний когут:
— Ви нас заганяєте в глухий кут!
— Ми вас заганяємо? Боже ж мій, Боже!
Червоний когут без кута жить не може.

***
Править зубожінням війна,
Здетонована златоустом,
В якій торжествує правда одна:
— В голові пусто, на язиці — густо.

***
Ми дійшли до тієї межі,
За якою до пекла двері є,
Далі йдуть омріяні рубежі
Нової «слов'янської» імперії.

***
— Чи ж ти був у Чижа?
— Чи ж балакав з Чижем?
— Ой, не кожна людина чужа
Діє язиком, як ножем...

***
Навіть випивши цинандалі,
Не кожен демократичний дурачок
Так солодко спить у залі,
Як радикал Дронючок.

***
Свято аргументує завзято,
Категорично, без варіантів.
Кожному гарантує Свято
Право на дім варіятів.

***
В товаристві депутата Гирі
Згуртувались популісти щирі
І штовхають, ставши на карниз,
Все живе і вільне зверху вниз.

***
Не варто тужить за прогаяним,
Бо ж маємо те, що маєм:
Ніколаєнком недооблаєне
Люто вилає Подлолайнен.

***
Переплутавши голову з гузном,
Навіть геній не має рації,
Як не в злагоді з власним глуздом
Бере участь в дебілізації.

***
Покоритель бентежних сердець
Цінує життя дороге.
Та куди ж він сховав, Оробець,
Своє горобине «ге»?

***
В умовах конституційних збурень
І антидержавних атак
Лідер починав як напівдурень,
А закінчив як повний дурак.

***
Приголублена разів сорок,
Підняла молодичка поділок
І зажадала в Вівторок,
Щоб їй подали Понеділок.

***
У вільній економічній зоні
Мерседеси гасають, мов коні.
А бізнесу вільна жона
Лежить під кущем не одна.

***
— Знов у парламенті протистояння!
— Невже?! — Сполошилась Катруся,—
Коли вже й закони проти стояння,
Піду до Дніпра і втоплюся.

***
Одна емоційна дурепа
Заміж пішла за нардепа
І злюща вернулась у батькову хату:
— Слабак у купонах приносив зарплату!

***
Слова з трибуни, як вода з труби,
Вировище у вирі ворожнечі.
Як мідні казани, дзвенять лоби
І добрі наміри зникають в порожнечі.

***
Всіх до скону заговорим
В час курйозів і погроз.
Ми не сієм і не орем
Точно так, як і Мороз.

***
Був молодим — гуляв за двох,
Хиляв пугарем до часу.
Коли ж йому корінь усох,
Нацупив святенницьку рясу.

***
Іскри пішли кругами
І згасли, немов зірки:
Лобісти зіткнулись лобами,
А в селі заревіли бики.

***
Усе, що було нічиє,
Стане ось-ось не твоє, —
Поки спиш ти на рівні класика,
Єнахуров знаходить власника.

***
Кожен, хто хмарно хмуриться,
Не має ні коштів, ні рації,
Краще глибоко заєхануриться
У процеси приватизації.

***
Не буду казать вам прямо,
Не хочу смутить чи тішити.
Але ж дурневі надано право
По-ро-зум-ні-ша-ти!

***
З ласки Мороза знову
Проект прийняли за основу.
Роздивились. А в тій основі
Чортик шкіриться в кожному слові.

***
Одна тонна суперфосфату
За півтори тонни зерна.
Досить лиш цього факту.
Щоб сказати: — Селу хана!

***
Вернигора не верне гори
Й не береже себе, на горе,
Народу вірний і планеті,
Постійно курить у буфеті.

***
На шляху до мети упертий,
Гнуздає думок табун,
На трибуні Роман Безсмертний
Навіть мовчить, як трибун.

***
Коли кажуть в селі: — Пий до дна! —
Виникає думка одна:
— Хто першим осушує дно,
Той перший іде на дно.

***
На тому світі зуби не болять
І не страшні там ані рак, ні снід,
Все ж на той світ не варто поспішать,
На цьому не намучившись як слід.

***
Про мене напишуть: громадський діяч,
І як про поета — куценький рядок.
А про тебе, достатку і слави збирач,
Напишуть нащадки: громадський ділок.

***
Між нами мігрують мігранти
І бомжі, і франти.
З-поміж них заявив Мікроб:
— Многих вложил я в гроб!

***
Талановита дама на пенсії —
Які вже до неї претензії?
Але як тут в умовах присмерку й стресу
З бабусі зробить молоду поетесу?

***
Народивсь у селі Вовковиї
І ні разу не впав із грушки.
Чемерис від розпуки виє,
Бо не вгриз те, що пише Андрушків.

***
Гоноровим — рівна поетеса,
Кажуть, ззаду пишна, мов калач.
Не зустріла у житті Дантеса,
Тому їй сподобався Орач.

***
Фантазія розкута,
І тиша, і буран...
То все Оляна Рута
Розквітла крізь бур'ян.

***
Довівши справу до страму,
Добре йому потрафив я, —
Де вписати мав епіграму,
Красується епітафія.

***
Минулого ладу пещеник
У затінку нині не нидіє.
За фахом бухгалтер, ніби священик
Сидить у високій президії.

***
Роль у боях аж ніяка,
На тілі ані рубця.
Та вдягається, як вояка,
І приймає пози бійця.

***
Ніколи не був рекрутом,
Ні разу під кулями не упав.
Але за цивільним Статутом
На парадах — у формі УПА.

***
Не всі залізні кобилиці
Працюють на залізниці.
А жінки, що духом підупали,
Готові лягати на шпали.

***
Березіль. Я вітаю жінок,
Хоч варто було б зберегти слова,
Допоки розтане сніжок
І підсохне зелена трава.

***
У містечку цікавий народ,
Гідний усміху і здивування, —
Хто найбільший між них патріот,
Певно, визначить соцзмагання.

***
Секс, каже бабуся, це свинство.
Що в кризу життя завело,
Пам'ятаємо наше дитинство,
Де сексу тоді не було.

***
Товариство вельми дике,
В намірах гранично щире:
Йде на сповідь до Владики,
Щоб гострити знов сокири.

***
Я пересвідчивсь не раз
Поміж позицій і поз:
— У кожного свій маразм,
Та не в кожного свій Мороз!

***
Хлоп не годен, хлоп не може —
Най держава допоможе!
А як в хлопа нема пуцьки,
Не зарадить і Гайдуцький.

***
Складно говоримо, не доп'яти,
Що й до чого, простій людині.
Тим часом життя нас хапає за п'яти,
А ми незворушені в своїй гордині.

***
У тиші принишклих нив
Колос про корінь забуде...
А чутку про те, що я жив
Поширили заздрісні люди.

***
Лілі не вперше немає в залі,
Мандрує від Києва далі й далі, —
Минаючи округ, судьба невблаганна
Лілю виводить на шлях Магелана.

***
Повитий димом пожариська,
Що сам роздмухав, до холєри,
Із кризи виповзає Кризький
У древній лабіринт печери.

***
Ой, не хмурте полинялі брови,
Поряд з ідолом не горбтеся сумні!
Любите минуле таборове,
То без нас туди ідіть самі.

***
Немає правди і не буде
На розшматованій землі,
Допоки юди і приблуди
Плекають в людях сили злі.

***
Таборове мислення настраханих
Тим, чого нема на лежаку...
Не боюсь «вождів», боюсь намаханих,
Що свободу душать в сповитку.

***
Розлуки ждуть нас і розпуки,
Примари й нари Соловків,
Допоки домінують шлунки
Й ведуть пророки без голів.

***
Перш ніж канути в Лету,
Що ж натворили вони?
Хотіли накласти вето,
А наклали в штани.

***
Хоч як демократію не погань
Довго і нудно,
Зробити це так, як Довгань,
Тямущій людині трудно.

***
Радує думка одна,
Що вібрує на грані прозріння:
— Коли вже впадемо до дна,
Сповільняться темпи падіння.

***
Він все робив, як міг,
Для рабської породи,
Забувши про батіг
Як інструмент свободи.

***
На захист колективного власника
Виступає полтавець Масенко,
Щоб утвердити сталінські норми
І в село не пустить реформи.

***
Омеляна підвела
Компартійна омела,
Записавши на віки
У бездумні парубки.

***
Пігмеї пнуться в корифеї
І приміряють портупеї,
Бо знають добре, що їм доля
Не усміхнеться без пістоля.

***
Дві мови, дві душі, два язики,
Дві голови, дві жінки, дві постелі...
Дволикість віднайшли більшовики,
Щоб наші душі обернуть в пустелі.

***
В пустелі легко керувати,
Ставать на прю супроть біди:
— Всім, хто не з нами — помирати,
А хто за нас — дамо води.

***
Ідейні нащадки кривавої революції
Голосували проти Української Конституції,
Чим засвідчили знов свої принципи давні
Як сили відверто антидержавні.

***
Ми пройшли дорогою крутою,
Спричинивши історичні зміни.
Він ще вчора звався Сиротою,
Нині зветься сином України.

***
Врожайним не буде лан,
Колосся заглушить — пирій,
Допоки там Боделан
Розгулює, як суховій.

***
Не звертайтесь, чеченці, до Об'єднаних Націй
Благородно, і гордо, й не в лад,
Допоки в Росії навзамін депортацій
Влучно працює система «Град».

***
Страшні історії уроки
З безодні в безвість відійшли
По колах Дантових... Допоки
Ми не вкраїнці, а хохли.

***
Створим блок, що кожен ахне,
Ще й промовить невблаганно:
— Блоком партій тут не пахне,
А як пахне, то погано.

***
Комуніст чи демократ —
То не суть, лиш оболонка.
Той мені в цім світі брат,
Хто не гад з нутром подонка.

***
Демократ чи комуніст,
То звання — не серцевина.
Всі звання — коту під хвіст,
Як людина — не людина.

***
Комуністи й демократи,
Всім призначено вмирати, —
Хто живе для Батьківщини,
Не шукає дармівщини.

***
Від Заяви до Заяви
Вершимо великі справи,
І що більше тих заяв,
То все менше добрих справ.

***
Чи то віщий, чи зловіщий знак?
Хлопці в бій злітали, як орли.
Притомились. І з вогню атак
В соціальний захист перейшли.

***
Знявши обмеження й заборони,
В економіці творимо вільні зони,
Крізь найменші шпарини в яких сатана
Легко проводить чужого слона.

***
За життя готувати вінків
Не повинна людині — людина, —
Не буває поганих батьків
У хорошого сина.

***
Юність рвалася на простори,
Щоб зорю полюбить на зорі,
Поки чорт виглядав з комори
І відьма мурликала в димарі.

***
Невидимий зв'язок, духовна нить
Протягнута між мертвими і нами,
Вона — прислухайсь! — вічністю бринить,
Переливається безсмертними словами.

***
Сіріє сутінь під сутаною
У затінку сумних думок.
І сатана перед осанною
В сум'ятті осені примовк.

***
Нас мало, Боже мій, нас дуже мало,
Замало нас вже більше триста літ.
На чім тоді тримається мій світ
І що тоді моїх предтеч тримало?!

***
Маючи деякі політичні знання,
Знаючи трагічну історію козацтва,
Заслуговуєш, друже, на єдине звання
Гетьман українського лайдацтва.

***
Від мікрофона до мікрофона
Іде кругова оборона,
Тоді як пора перейти в атаку,
Не чекаючи віщого знаку.

***
Кабани, пацюки і видри,
Що нацупили маски людей,
Як ви мені набридли
На фальшивому ринку ідей!

***
Буває, від гніву горять запобіжники
І зір затуманюють приступи сліз, —
Раюють у нас шахраї і грабіжники,
А не ті, що впряглись у державницький віз.

***
Втрачає в ціні життя,
Побите Серпом і Молотом,
В час, коли всяке сміття
Себе уявляє золотом.

***
Люди гримлять, як труби,
Наклавши на мудрість табу...
А завтра — лиш диму клуби —
І свобода летить у трубу.

***
Росіяни завжди праві,
Як нині, так у віках, —
Що менше є в голові,
То більше є в кулаках.

***
Пожалійте Мороза,
Люди суворії:
Він випав із воза
Історії!

***
І все-таки, будучи спритним,
Працюючи головою,
Між червоним і жовто-блакитним
Він ганяється за булавою.

Вночі приснилося, що кличе нас до бою
Всевишнім посланий розкрилений сурмач.
Всі сплять. Лише один махає булавою,
Гасає по Хрещатику самотній Іван Драч.

А вранці у конторах, в цехах,
в спілках зібралися —
Гудуть, кричать і чубляться,
хто виспався вночі,
І судять: — ну й зазналися,
від маси відірвалися
Й купаються у славі Павлички і Драчі.

Отямтеся, знетямлені, вгамуйте лжепророків,
Нам треба крону вічності до сонця повернуть.
Якщо ми запізнилися на цілих 300 років,
То як за мить історії прогаяне здобуть?

Коли мені цвірінькають і дошкуляють люди,
Я до Франка звертаюся в хвилини
чорних скрут:
«І кожен з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам'яті в людей за цей кривавий труд...»

Мов ниву переорюю, поборюю огуди,
Ступаю на Франкову, на крем'янисту путь:
«І лиш тоді підуть по цій дорозі люди...
Як наші кості тут під нею зогниють».

Ми вийшли із непам'яті, збудили
пам'ять першими.
Якби назад вернутися, туди б рвонули знов!
Історія покликала. Ми заповітне звершили,
Та не заради слави. І кожен з нас те знав.

Гуртують знетямлені, ідуть до лжепророків,
Ганьблять своїх кумирів, хто їм розшив роти.
О, ми не запізнилися! Ще маєм 300 років,
Аби себе згубити й навіки віднайти.